Футбол і політика завжди пов’язані. Відтак не даремні сподівання на те, що грядущий чемпіонат Євро-2012 залишить по собі на Львівщині не лише привабливу інфраструктуру, а й інші добрі висліди. «Голи» вже забивають — адже з’явився реальний шанс для зміцнення політичної еліти.

Такі знайомі обличчя

Появу нової фракції із багатообіцяючою назвою «Нова Галичина» депутатський корпус обласної ради сприйняв прохолодно. Надто вже очевидним було її «зачаття» дещо неприроднім способом — через адмінважелі облдержадміністрації, про що свідчить її склад. «Новонароджена» стала детонатором для ще однієї події: голова міського осередку «НС—НУ» Олег Мандюк відмовився від керівництва міжфракційним об’єднанням «Наша Україна» в обласній раді з мотивів політично-етичних:

— Ми не раз зверталися до голови облдержадміністрації і голови обласного осередку «НС—НУ» Петра Олійника з проханням визначитися з цими двома посадами, — коментує свій вчинок Олег Мандюк. — Зараз партія фактично перетворилася на підрозділ облдержадміністрації. Це для нас — неприйнятно. Міжфракційне об’єднання «Наша Україна», фракції «Пори» і УНП підписали меморандум про співпрацю й фактично утворили більшість у обласній раді. І відразу за кілька днів після цього з’явилася «Нова Галичина», яка внесла в роботу нашого угрупування деструктив. Я не хотів брати участі в протистоянні між міською організацією партії й головою обласної організації «НС—НУ». Ми хочемо, щоб партія була партією, а не структурою Президента чи ОДА. Це — наші принципи. Виборці закидають, що наша політична сила вже третій рік при владі, але багато не зроблено.

У Петра Олійника — своя точка зору на поєднання посад:

— Закон дозволяє. Хто має право змінювати голову обласної партійної організації? Є один орган —обласна партійна конференція. Невдовзі обов’язково проведемо конференцію. І я попрошу, щоб це була звітно-виборча конференція, хоча час моєї каденції ще не закінчився. Обов’язково поставлю на таємне голосування питання про довіру чи недовіру до мене.

Під час передноворічної сесії обласної ради серед питань стратегічних, наприклад обговорення програми розвитку Львівщини до 2015 року, вигулькнули й «дрібнички». До прикладу. У Стрию, місті, котре називають малою батьківщиною революційних процесів, закрили дитячу бібліотеку: приміщення, мовляв, потрібне для інших цілей. Депутати обласної ради обурювалися, але жодна політична сила не взяла на себе відповідальності за те, що сталося. До мажоритарника принаймні можна було прийти і поскаржитися. Тепер важко знайти «крайнього», головного.

«Це наше право — боротися»

Якщо вимірювати потужність політичної сили кількісно-піарними показниками, то «Батьківщина» утримує першість. Для піару підходить усе! Наприклад, коли було вчинено замах на життя відомого підприємця, партійці не забарилися із заявою: БЮТ — б’ють! Нещодавно «Львівська газета» оприлюднила відкритий лист членів «Батьківщини» — депутатів Трускавецької міської ради — до голови обласної організації Івана Деньковича, у якому вони, як то кажуть, накрили «мокрим рядном» лідера міської партійної організації, заступника міського голови Трускавця Руслана Крамара: «Ми не терпітимемо див і перетворень нашого місцевого «чудотворця». Ми боротимемося. І в цьому немає жодної погрози. Просто це наше право — боротися».

Суть конфліктних ситуацій у поріднених політичних партіях («НС—НУ» і «Батьківщина») — схожа. Авторитарність на Львівщині зазвичай натикається на опір. Іноді «опір» (у вигляді гострої критики, гучних заяв, відкритих листів тощо) — то не що інше, як прихована форма піару. Однак позиція на взірець «це наше право — боротися» наводить виборців на сумні роздуми. Не так давно демократичні сили Львівщини гаряче боролися проти «есдеків» як втілення зла номер один. А тепер задля чого воюють свої із своїми? Може, для того, щоб тримати в тонусі політичні «м’язи»?

Соціально-економічні здобутки регіону в сприйнятті політизованих галичан аж надто буквально ототожнюються з діями (чи бездіяльністю) тієї чи іншої політичної сили. У реальному житті все значно простіше: управлінський менеджмент, бізнес роблять своє, політики — своє. Але пересічному громадянину важко розрізнити: приватним чи громадським інтересам служить той чи інший політичний інструментарій, бо ж «за вуха» можна притягнути будь-які цифри і факти. До прикладу, газета «Експрес» навела силу-силенну цифр як доказ бездіяльності й неспроможності Петра Олійника, голови ОДА і голови обласної організації «НС—НУ». Однак присутність представників різних політичних сил у обласній раді свідчить про політичну рівновагу: «Батьківщину» репрезентують 43 депутати, «НС—НУ» —19, «Свободу» — 10, «Пору» — 9, ХДС — 5. У кожному районі є осередки найбільш впливових партій. Тобто передумови для корпоративної відповідальності за стан речей у регіоні — навіч.

Букет із конкретики

Попри крок назад порівняно з першими роками незалежності, Львівщина утримує високу шкалу демократичних цінностей. Ця шкала буває чітко структурованою (як, наприклад, під час помаранчевих подій) або розмитою, як нині. Але вона є! Львів своєю принциповою позицією все-таки впливає на політичні процеси України, але... Дуже бракує «екстриму», відчуття небезпеки, яке гуртує, мобілізує на боротьбу, на прорив. Тим часом для пересічного громадянина не менш важливі й «дрібниці»: щоб дитячі бібліотеки залишалися на місці, щоб перевізники не знущалися з пасажирів, щоб юнацтво не деморалізувалося у гральних салонах тощо. Так звані дрібнички» не залишаються поза увагою Громадянської партія «Пора», яка обрала для себе заземлено-прагматичний формат діяльності.

Одним із здобутків цієї політичної сили, за словами секретаря міської ради, голови обласного осередку партії Володимира Квурта, є приниципово нові засади бюджетної політики у Львові: кошти виділяються лише під ті проекти, на котрі є технічна документація. Це дає змогу уникати зловживань, довгобудів. «Пора» активно ініціює і пропагує здоровий спосіб життя, протидіє згубному впливові ігроманії. У центрі уваги — дитячі і спортивні майданчики, відновлення спортивних секцій на підприємствах.

— Ми — молода національно-прагматична сила, — каже Лев Захарчишин, заступник голови Львівської облради, член «Пори». — Тут багато представників малого бізнесу, немає олігархів. Вважаємо, що патріотизм має вимірюватися не кількістю гучних заяв, а конкретними справами. На рівні великої політики багато говориться, що має бути середній клас, але нічого не робиться. Державу треба любити до глибини власної кишені. Це — наша принципова позиція.

Нагорі вщухли чи принаймні притихли політичні шторми. Великим політикам вручили великі вітальні букети. А внизу так хочеться бодай малого букету з конкретики...

Львів.