Святкування Нового року і досі приживається на Прикарпатті, як завезена з чужих країв екзотична рослина. Бо раніше на цих теренах настання 1 січня не відзначали, і такого свята наші діди-прадіди не знали. Обходили маржину, гасили свічку, і лягали спати. Справжній Новий рік для тутешніх мешканців настає 14 січня. І нині старий Новий рік не здається.

Водночас і багатолітня праця радянської влади із запровадження нового свята наперекір давній традиції не пропала марно. Щоправда, того відтинку часу виявилося замало. На Прикарпатті в ці дні тихо, як у вусі. Лише в телевізорах свято буяє. І причина проста. Більшість прикарпатців — люди віруючі. А на календарі в цей час Пилипівка — передріздвяний піст! Правду кажучи, далеко не всі того посту дотримуються. Та голосно галакати на вулицях і крутити естрадні пісні мало хто наважується. Бо тільки музика десь тенькне, враз старші люди зацитькують та нагадують про Бога, який усе бачить і чує.

У часи не надто віддалені Новий рік намагалися переодягти в шати Різдва. І дещо в цьому досягли. Та сама ялинка. Нині, за великим рахунком, вона витіснила передріздвяний дідух і відбуває в домівках два терміни — служить і світському Новому року, і Різдвяним святам. Колядки і щедрівки теж перелицьовували під нове свято. Ще й тепер у квартиру можуть подзвонити хлопчики та почати щедрувати: «Ой радуйся, земле, рік новий народився...». Тоді як у правдешній колядці співається: «Син Божий народився». Утім, традиції Різдва, штучно припасовані до Нового року, легко відшарувалися від нього, тільки-но Україна стала незалежною. При світському Новому році залишилося власне його: шампанське, олів’є та ялинка, до яких останніми роками додалися феєрверки та петарди. А на вулицях ще можна зустріти Дідів Морозів, які розносять подарунки дітям багатих батьків.

Найживучішою прикметою Нового року залишилося твердження: як його зустрінеш, так і проведеш. Тому прикарпатці на всяк випадок прибирають у хаті, перебирають у шафі старі речі, щоб не входити в Новий рік з усіляким непотребом, причепурюються та накривають на стіл. Відкоркувавши пляшку шампанського, окрім перегляду телепередач та обдзвонювання приятелів, у них одна розвага — «стометрівкою» пройтися до центральної ялинки, що цього року повернулася нарешті на своє старе місце — Вічевий майдан. Тут ближче до півночі розпочинається розважальна програма. Ліниві сидять біля телевізорів. Це теж, можна сказати, традиція.

Першого січня ще ніхто чимсь серйозним не переймається. А ось наступного дня вже починаються передріздвяні хвилювання. Газдині прикидають, що треба докупити для Святої вечері, витрясають з кишень дрібні гроші для майбутніх колядників, ще раз роблять повну ревізію домівок на рахунок чистоти. Діти вчать колядки і щедрівки та гадають, хто дасть більшу коляду. Тож виходить так, ніби Новий рік — то лише прелюдія до справжнього свята.

Івано-Франківська область.