без спиртного радіють молоді жителі загубленого у байраках та урочищах хутора Буда Половецька, що на Чигиринщині

У своїх оселях вони ніколи не ставлять зрубаних ялинок чи сосонок. Навіть немає гілочок будь-яких хвойних дерев. Піднімати руку на живу природу, ламати віття — це, вважають мешканці хутора, насамперед моральний злочин.

Усі 22 молоді родини оселилися в Буді Половецькій порівняно недавно. Хто шість, хто два роки тому. Переїхали сюди з різних міст України, придбали занедбані селянські хати, котрі давно стояли пустками, і створили своє самодостатнє середовище. Часто їх називають екопоселянами. Вони не заперечують проти цього визначення: справді, живуть в гармонії з природою та із самими собою. Заробляють на прожиття з селянської праці. На власній землі вирощують екологічно чисті продукти. Займаються пасічництвом, народними ремеслами. Дехто з хуторян надає послуги туристам, котрі приїжджають до легендарного урочища Холодний Яр та пам’ятки природи, тисячолітнього дуба Максима Залізняка. Хати екопоселян стоять неподалік могутнього патріарха українських лісів.

— Ми нікому не нав’язуємо свого світосприйняття, — каже «старожил» і перший поселенець на хуторі 29-річний Сергій Письмак. — Ми з дружиною Оленою вибрали життя на хуторі, оточеному лісом, свідомо, після тривалих роздумів. І ніколи про це не пошкодували. Тут у нас народилися син Володимир і донька Лана. Ще у двох сім’ях наших сусідів, знайшлися дітки. Буда, котрій пророкували демографічне вмирання, — живе. Є тверда надія, що вона розквітне разом із нашими дітьми.

До речі, будянські школярики навчаються за індивідуальними планами. Найближча школа, в селі Мельники, розташована за 15 кілометрів. Коли зимою перемете снігами лісові дороги й улоговини, добратися до неї неможливо. Хуторяни мріють відкрити в поселенні свою школу, де діти навчалися б на лоні природи. Це реально. Адже серед нових будянських жителів є психолог, філолог, математик, викладач образотворчого мистецтва.

Поки що дружні родини Письмаків, Волошиних, Шишкіних, Заруб, Шлапаків та їх однодумців обладнали в переданому їм сільрадою приміщенні культурно-просвітницький центр. Є тут кімната для дозвілля дітей, гуртки ліплення з глини, плетіння з лози, живопису, є швейна майстерня. Одна з хуторян, Таня Шишкіна, — чудовий дизайнер, а її з чоловіком Вадимом донька Даша — талановита вишивальниця.

Ось тут, у затишному громадському будинку, облаштованому зі смаком і з любов’ю, зустрічають мої герої Новий рік. Наряджають гарними прикрасами високу струнку ялинку, яка росте поруч центру, влаштовують костюмерний бал. Кожна родина готує свій мистецький номер і «фірмову» страву. Вечірка відбувається без вживання алкогольних напоїв, але напрочуд весело і неповторно. Опівночі десь дзвенять келихи з шампанським, а тут, у лункій тиші Буди Половецької, під вічним небом таємничого Холодного Яру, романтики-прагматики зустрічають свій Новий Рік...

Черкаська область.

На знімку автора: свято на хуторі Буда Половецька.