Хоч як дивно, але був час, коли радянська влада не визнавала такого новорічного атрибуту, як ялинка, вважаючи її «пережитком буржуазного минулого». Принаймні так тривало в період 1917—1935 років.

А ще, мабуть, дивніше, що пропозицію з відновлення традицій встановлення новорічної ялинки подала людина, чиє ім’я асоціюється із проведенням політичних репресій, організацією голодомору в Україні. Втім, це дійсно так — за новорічну ялинку «заступився» у 1935 році секретар ЦК КП(б) України Павло Постишев. 28 листопада газета «Правда» надрукувала його промовистий лист, у якому, зокрема, йдеться:

«У дореволюційний час буржуазія і чиновники завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників із заздрістю через вікно поглядали на ялинку, що виблискувала різнокольоровими вогнями, і на дітей багатіїв, які веселилися довкола неї. Чому в нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, палаци піонерів позбавляють цього чудового задоволення дітей трудящих Радянської країни? Якісь, не інакше як «ліві» загинальники, ославили цю дитячу розвагу як буржуазну затію.

Слід цьому неправильному осудженню ялинки, яка є чудовою розвагою для дітей, покласти край. У школах, дитячих будинках, палацах піонерів, дитячих клубах, в дитячих кіно і театрах — скрізь повинна бути дитяча ялинка! Не повинно бути жодного колгоспу, де правління разом з комсомольцями не влаштувало б напередодні Нового року ялинку для своїх хлоп’ят. Міськради, голови районних виконкомів, сільради, органи народної освіти повинні допомогти облаштувати радянську ялинку для дітей нашої великої соціалістичної батьківщини. Організації дитячої новорічної ялинки наші діти будуть тільки вдячні.

Я впевнений, що комсомольці візьмуть в цій справі найактивнішу участь і викоренять безглузду думку, що дитяча ялинка є буржуазним забобоном».

Із 1935 року новорічні ялинки, дійсно, знову увійшли в побут. І тепер аж не віриться, що їх — лісових красунь — пов’язували із політикою. Але так було...

Рівненська область.