...І жодного шахрайства?

Підприємець, якого притягнули до кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, може спокійно продовжувати «працевлаштовувати» за кордоном

За доволі приблизними підрахунками Міністерства праці та соціальної політики України, близько трьох мільйонів наших співгромадян працюють за кордоном. Як стверджують експерти, 85 відсотків виїхали на заробітки незаконно. Більшість — за туристичною візою.

Без офіційного дозволу на роботу людина позбавляється елементарних прав. Вона беззахисна і перед роботодавцем, і перед злочинцем, і перед законом. У разі банального обдурювання з зарплатою поскаржитися немає кому, а будь-яка зустріч з поліцією може закінчитися штрафом, депортацією і навіть в’язницею. Мирон Дмитрик із івано-франківського громадського об’єднання «Бюро з прав людини» збирається встановити каплицю на пам’ять про три тисячі заробітчан, які загинули і пропали безвісти на чужині. «Голосу України» він розповів шокуючу історію про те, як роботодавець «подбав» про свого українського підлеглого:

— Людина дістала серйозну травму на виробництві і потребувала допомоги хірургів. Її прооперували, підлікували, потім депортували до України. Через місяць чоловік виявив, що у закордонній клініці йому заодно вирізали здорову нирку.

Утім, потрапити в неприємну історію можна ще під час пошуку роботи. За даними Мінпраці, тільки два відсотки заробітчан користуються послугами фірм-посередників з працевлаштування. Але і ці два відсотки змушують міліцію звернути на себе увагу.

У листопаді в Луцьку викрили фірму, що обіцяла за п’ять сотень у. о. відправити клієнтів на будівництво до Фінляндії. Протягом дев’яти місяців вона розповідала про складності з документами, візами і просила почекати. Зрештою, будівельники залишилися і без грошей, і без роботи. Співробітники УБОЗ кажуть, що клієнти навіть не читали договору, який їм підсовували у фірмі. Як з’ясувалося, людей з Луцька, Тернополя, Львова й Івано-Франківська працевлаштовували... на станцію техобслуговування в Україні. У такий спосіб фірма ошукала невдах-заробітчан на суму понад два мільйони доларів.

Чи поб’є цей рекорд столичне ТОВ, назвемо його умовно «Центр зайнятості», сказати складно. Печерському районному управлінню МВС України в м. Києві ще треба встановити всіх потерпілих, які зверталися до цієї фірми. Поки налічили близько сотні. Справа ускладнюється тим, що багато жертв шахраїв проживає в інших регіонах України. На словах, як стверджують потерпілі, Центр зайнятості обіцяв підшукати клієнтам роботу за океаном. На ділі ТОВ укладало з ними договори-доручення, зобов’язуючись за три-чотири тисячі гривень протягом місяця-двох забезпечити оформлення документів для легального виїзду до США. Своїх обіцянок фірма не виконала. 31 травня 2007 року прокуратура порушила кримінальну справу за фактом злочинного заволодіння грішми клієнтів співробітниками центру (ч.1 ст. 190 КК України).

Цікаво, що його офіс був розташований по сусідству з Міністерством праці та соцполітики, яке має контролювати діяльність таких посередників. Тривалий час у фірми була законно отримана в міністерстві ліцензія — дозвіл займатися посередництвом у працевлаштуванні за кордоном.

Станом на 1 листопада в Україні було зареєстровано 593 суб’єкти господарської діяльності, які офіційно пропонували таке посередництво. Протягом першого півріччя їх послугами скористалися всього 35,9 тисячі осіб. Торік і протягом нинішнього комісія Мінпраці з питань ліцензування посередництва у працевлаштуванні за кордоном провела 399 перевірок своїх підопічних. У результаті 78 ліцензій анулювали і 69 визнали недійсними. Але... видати такий папір набагато простіше, ніж його відібрати. Тому в 141 випадку порушники одержували ввічливий припис усунути недоліки.

На сайті Мінпраці є перелік фірм, яким будь-коли, видавали ліцензію. Але повідомляти населення, у кого її відібрали, у міністерстві вирішили зайвим. Принаймні на сайті такої інформації немає.

Восени МВС проводило операцію під умовною назвою «Фірма». Впродовж тижня співробітники обласних підрозділів по боротьбі з торгівлею людьми відпрацьовували суб’єкти госпдіяльності, що надають послуги боротьби з працевлаштування за кордоном, туристичні послуги, а також так звану візову підтримку.

— За підсумками операції ми направили в Мінпраці представлення про позбавлення ліцензій приблизно 93 фірм-порушників. Але таке рішення було прийнято тільки у трьох випадках. 40 суб’єктів госпдіяльності одержали приписи про усунення недоліків, — розповідає начальник сектору боротьби зі злочинами у сфері працевлаштування за кордоном Департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України, Олег Заворотній.

— Автори Ліцензійних умов і закону України про ліцензування деяких видів господарської діяльності не передбачили багатьох моментів. Навіть якщо стосовно посадових осіб фірми порушено кримінальну справу — приміром, за статтею 149 (торгівля людьми) чи 190 (шахрайство), анулювати у фірми ліцензію ніхто не має права. Це нонсенс! Людину притягають до кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, а він продовжує когось «працевлаштовувати»!

Як стверджують у МВС, 50 відсотків посередників на нашому ринку працюють нелегально, без ліцензії. Цим нерідко грішать турфірми. Одержавши ліцензію Держкомтуризму, вони паралельно пропонують послуги з працевлаштування за кордоном. Легальне працевлаштування передбачає виїзд за кордон за трудовою візою. «Підпільники» відправляють заробітчан за туристичною чи гостьовою. Що з ними буде потім — нікого не цікавить. При цьому гроші з клієнтів беруть чималі — як за повноцінну послугу з працевлаштування.

Відсутність ліцензії загрожує посереднику щонайбільше 370 гривнями адміністративного штрафу. Для порівняння: за послугу з працевлаштування за кордоном він бере з клієнта від 700 доларів до 3—4 тисяч. В окремих випадках називають і більш вражаючі цифри. «Фактично правопорушники залишаються безкарними», — каже Олег Заворотній.

Сайти агентств з працевлаштування за кордоном у Інтернеті знайти нескладно. «14 років бездоганної праці — ми робимо те, що інші обіцяють» — повідомляє реклама ще однієї столичної фірми, назвемо її «Центр-ІІ», що спеціалізується на «консалтингових і юридичних послугах у сфері імміграції і працевлаштування у США».

Одного з потенційних клієнтів центру фірма пообіцяла протягом двох місяців відправити за океан. Послуга коштує 750 гривень. Два кореспонденти «Голосу України» спробували довідатися, чи є ліцензія у цих благодійників. В офісі не було ні натяку на куточок споживача. Єдине доступне нам оголошення повідомляло: попередня консультація «Центру-ІІ» коштує 35 гривень і проводиться тільки за особистої присутності клієнта і наявності пакета необхідних документів. Начальства на місці не виявилося. Принаймні аудієнції нас удостоїв тільки охоронець. «Телефонуйте завтра, запитуйте директора» — порадив сек’юриті.

— Ви якою ліцензією цікавитеся? — знявши трубку, уточнила директор.

— На право працевлаштування за кордоном!

— А хто сказав, що ми працевлаштовуємо за кордоном?! Ми підшуковуємо роботу в Україні.

На офіційний запит редакції фірма відповіла в тому самому дусі. Щоправда, у письмовому вигляді. Підприємство, мовляв, займається «працевлаштуванням громадян України на території України, перекладом і легалізацією документів і надає інформаційно-консультаційні послуги для виїзду за кордон». Такі види діяльності в Україні не ліцензуються.

Нас здивувало не тільки відсутність будь-якого підпису у відповіді, а й наявність кричущих граматичних помилок. Через кілька тижнів ще один редакційний пінкертон зателефонував у офіс «Центру-ІІ».

— Я хочу виїхати на роботу до США. Вашу рекламу побачив в інтернеті...

— Хто ви за професією? Скільки років?

— Мені — 24. Інженер лісового господарства, але працюю не за фахом.

З’ясувавши деталі, на тому кінці дроту запитали, чи згодний наш абонент працювати в інших сферах американського народного господарства: «Розглянете всі пропозиції? Тоді приїжджайте!»

У Мінпраці підтвердили, що ніякої ліцензії на працевлаштування за кордоном «Центру-ІІ» не видавали. У Головному управління МВС м. Києва ми дізналися, що за заявами кількох клієнтів фірми нею цікавилися і професійні пінкертони. Там само з’ясували, що «Центр-ІІ» — це не підприємство, а торгова марка, зареєстрована на фізичну особу. Більше знають у Печерському районному управлінні внутрішніх справ, але там від офіційних коментарів відмовляються.

У міліції визнають, що кримінальні справи, порушені за фактами шахрайства на ринку посередництва під час працевлаштування, масово перекочовують у розряд «відмовних». А отже — безперспективних. Виною тому — вади у законодавстві і винахідливість шахраїв. Та й самі жертви могли б бути обережнішими. Слідчі просто дивом дивуються: у багатьох випадках клієнти навіть не читають договору, що його підсовують їм на підпис посередники!

Тривалий час в Україні безвідмовно працювала схема професійного обдурювання за принципом «два в одному». Двоє шахраїв в одному офісі. Усе починалося цілком законно: фірма подавала документи в Мінпраці, за 370 гривень одержувала ліцензію і розміщала свою рекламу, вказавши номер ліцензії, у всіх регіонах. Обіцяла працевлаштувати в США, приміром. Потім фірма винаймала офіс із трьох кімнат у престижному районі Києва. Неодмінно з хорошим ремонтом, кондиціонером і величезним зірково-смугастим прапором на почесному місці. Декорація готова, залишилося найняти акторів.

У цьому самому офісі, в одній із кімнат шахраї садовили «сусіда» — приватного підприємця, фізичну особу, що формально, за документами, не мала жодного стосунку до розрекламованої фірми. Коли в офіс фірми звертався клієнт, йому казали: для вас є таке робоче місце в такому штаті з ось-такою непоганою зарплатою. Але ви ж розумієте, що без знання мови, без стажу роботи з потрібного фаху у вас практично немає шансів виїхати до США за робочою візою. Та ви не засмучуйтеся, — втішали клієнта, — якщо дуже треба, то можна виїхати і за гостьовою!

Якщо людина була готова летіти на будь-яких умовах, для подальшої розмови її відправляли до сусіда по офісу. До тої самої фізособи, яка не мала ліцензії, а значить, і права працевлаштовувати за кордоном. Клієнт підписував із сусідом договір про надання послуг з оформлення виїзних документів. Про працевлаштування в паперах — жодного слова! За цим договором підприємець зобов’язувався перекласти документи, переслати їх поштою, щоб оформити людині гостьове запрошення. За що просив 700—800 «зелених». У фіналі клієнту видавали на руки підроблене гостьове запрошення і відправляли в американське консульство — оформлювати візу. Там бевзню давали відкоша: адже запрошення — липове! І тільки тоді людина усвідомлювала, що її просто обвели навколо пальця.

— Притягнути шахраїв до відповідальності практично неможливо, — каже Олег Заворотній. — Бо неможливо довести зв’язок ліцензіата і «сусіда», який знімав одну з кімнат у тому самому офісі.

Виходить, людина звертається спочатку в одну контору, потім в іншу. У першому випадку криміналу немає: фірма мала законно видану ліцензію, але жодних угод з клієнтом не укладала. У другому був підписаний договір між якимсь приватним підприємцем і тим само клієнтом про допомогу в оформленні виїзних документів. Свою роботу «сусід» виконав. А що з візою вийшов прокол, так у останньому пункті договору чорним по білому було написано: за відмовлення у видачі американської візи підприємець відповідальності не несе. Як і за те, що клієнт неуважно прочитав договір.

Як стверджують у міліції, шахрайство найчастіше відбувається під приводом працевлаштування в США. А от за кількістю потерпілих від трудової експлуатації найпроблемнішою для українців країною є Росія. За нею в сумному хіт-параді — Чехія і Польща.

— Торік в Україні було порушено три кримінальні справи за ст. 149 (торгівля людьми з метою трудової експлуатації), у цьому — вже дев’ять, — розповідає Олег Заворотній. — Одна із історій сталася у Російській Федерації. Українські моряки підписали контракт із іноземним судновласником про працевлаштування на рибальське судно. Умови праці й оплати істотно відрізнялися від прописаних у договорі. Моряків у прямому сенсі слова тримали в рабстві — обмежували в пересуванні, не платили зарплату, били.

За українськими законами сучасним рабовласникам світить щонайбільше п’ять років, — якщо злочин скоєно повторно чи групою. А якщо ні, то злочинці отримують просто смішні терміни. Якщо до жертв трудової експлуатації не застосовувалося фізичне насильство, вони можуть і зовсім уникнути відповідальності.