Шкода, що вчені досі не придумали якийсь пристрій для політичного застосування — «брехометр» чи вимірювач політичної напруги. На Кіровоградщині він би зашкалював уже багато років. Чого вартий один тільки сотий округ з фальсифікаціями під час минулих президентських виборів. Або багаторічний політичний бум у стінах «будинку з колонами» — Кіровоградської міської ради. Але Кіровоградщина продовжує бути привабливим шматочком для політиків різного гатунку.

Джерело стабільності й консолідації

У Кіровоградській обласній раді п’ятого скликання сто депутатських мандатів розподілилися у шести фракціях: обласна організація Блоку Юлії Тимошенко має 43 мандати (уповноважений представник — Віктор Окаєвич); Партії регіонів — 18 (Олег Ткаченко); «НС—НУ» — 12 (Сергій Максимов); Блоку Литвина — 10 (Андрій Райкович); СПУ, фракція «За справедливість» — 8 (Олександр Гавриленко); КПУ — 7 мандатів (Віктор Щербина).

Голова обласної ради Микола Сухомлин — один із настарших і найдосвідченіших голів обласних рад в Україні. У керівне крісло він прийшов за квотою БЮТ і відповідно є його прихильником, водночас він залишається безпристрасним у вирішенні багатьох принципових питань. У тому числі — і з політичним «присмаком». Заступник голови обласної ради Яків Бондар багато років пропрацював на посаді голови Федерації профспілок області. Член виконкому Кіровоградської міської ради. За політичними вподобаннями тяжіє до СПУ. Обидва керівні функціонери обласного представницького органу проводять гнучку і помірковану політику консолідації, що допомагає облраді утримуватися від надмірних політичних ексцесів, які стали звичними для Кіровоградської міської ради.

Цікавим, що тільки 34 депутати живуть у районах області, а 66 — у Кіровограді. При тому, що в обласному центрі проживає тільки третина від загального населення області. Такими є результати застосування під час виборів до місцевих рад пропорційної системи. Щоб виправити непропорційне представлення населення, депутати розподілилися за районами для ведення особистого прийому виборців та вирішення проблемних питань усіх населених пунктів.

Поміркованість політичних амбіцій під час вирішення практичних економічних і соціальних питань дало змогу обласним депутатам, станом на 1 грудня 2007 року, провести 12 сесій обласної ради. Такій дієвості сприяє і утворена при голові обласної ради Координаційна рада з питань місцевого самоврядування.

Стара нова виконавча влада

За останні десять років Кіровоградщина змінила сімох глав облдержадміністрації. Більше двох років у цьому кріслі затримувався тільки один — Василь Моцний. І саме його 10 грудня Президент вдруге призначив головою ОДА. Останнім часом обіймав посаду заступника міністра аграрної політики.

Дехто допускав, що Василь Моцний рано чи пізно очолить область вдруге. Багато хто на це відверто сподівався. Хоча таке призначення відбулося врозріз зі сподіваннями і очікуваннями значної частини партійців із «помаранчевого» табору, а також і Анатолія Ревенка, котрий тимчасово виконував обов’язки голови ОДА після звільнення В. Черниша.

Нинішнє призначення В. Моцного має подвійне трактування. Адже він не просто вихідець із Кіровоградщини, а й знавець промисловості і економіки краю, особливо — багатого на вугілля Олександрійського регіону, звідки родом. А враховуючи те, що вся карта Кіровоградщини вщерть заповнена важливими природними ресурсами (і вугілля, і уранова руда, і граніти, і алмази, і золото, і горючі сланці, і хромові руди, і трепел та мергель, і, звичайно ж, найродючіший чорнозем), можна зробити висновок, що економічна складова розвитку регіону в складі загальнодержавного комплексу взяла гору над політичною доцільністю. А зважаючи на те, що регіон вже тривалий час викликає великий інтерес із боку різних вітчизняних, а віднедавна — й зарубіжних бізнес-груп, можна припустити, що Василь Моцний якраз повинен забезпечити промисловий розвиток регіону і врегулювати претензії до кіровоградських ресурсів.

Сильна і непередбачувана

Надзвичайно сильною і водночас неоднозначною і непередбачуваною політичною силою в області є БЮТ. На позачергових парламентських виборах їй віддано в області 37,57 відсотка голосів, у місті — 42,15 відсотка. Найяскравішим представником блоку впродовж багатьох років залишається Валерій Кальченко — колись — голова обласної адміністрації, міністр МНС, народний депутат кількох скликань, відомий іще й тим, що після переконливої перемоги у виборах міського голови Кіровограда відмовився від цього крісла на користь роботи у Верховній Раді. Цим, на думку багатьох, В. Кальченко втратив значну частину своїх прихильників в області, й, окрім того, штовхнув місто до тривалих політично-економічних негараздів, які тривають і сьогодні.

Ще один бютівець, який має помітний політичний вплив на політичні ситуації і розклади регіону, і який доклав рук до розвінчування фальсифікацій у сотому виборчому окрузі, — «не кіровоградець» Володимир Яворівський. Народний депутат і голова Спілки письменників України, здається, визначив справою свого життя не дати спокійно жити своїм політичним опонентам на Кіровоградщині. Ті, в свою чергу, відповідають взаємністю.

То дружимо, то ні

Кіровоградський міський голова — комуніст Володимир Пузаков, народний депутат попереднього скликання. Свого часу його обрання сталося всупереч бажанням депутатів міськради-регіоналів і за підтримки членів фракції БЮТ. Але останнім часом фракція БЮТ у раді не надто жалує міського голову, а швидше, навпаки. Особливо після того, як той звільнив з посад своїх замів-представників політичного табору блоку Юлії Тимошенко, призначивши (повернувши назад?) багатьох міськрадівських функціонерів із табору регіоналів. Хоч це було, в принципі, послідовним кроком і віддзеркалює ситуацію «нагорі». Нелогічною якраз була попередня ситуація, коли міського голову-комуніста підтримував БЮТ, у багатьох питаннях конкуруючи з представниками «НУ—НС». Наразі ситуація повернулася на круги своя, адже кіровоградський комуніст знайшов спільну мову з регіоналами, а БЮТ — з «НУ—НС». Останнім часом до цієї когорти долучилися ще й соціалісти. Тож символічним стало те, що 23 жовтня у Кіровоградській міській раді було підписано «Протокол про співпрацю» між фракціями БЮТ, Блоку «Наша Україна» та міськими організаціями політичних партій ВО «Батьківщина» та «Народний Союз «Наша Україна». Один із напрямків такої співпраці — ініціювання підготовки та проведення сесій міської ради з приводу початку процедури оголошення недовіри міському голові В. Пузакову.

Соціалістичний провал

Впливові, до останнього часу, кіровоградські соціалісти нічого, крім відчуття своєї непорушності, у місцевих прихильників не викликали. Однак потерпіли фіаско. Хоч і аргументували це не послабленням позицій своєї політичної сили, а підтасовуваннями підсумків виборів. Однак треба, мабуть, погодитися з тим, що соціалісти таки втратили свої позиції, в тому числі й на обласному рівні.

Наразі Кіровоградщина гадає: хто вкотре прийде до влади на найвищому обласному рівні і будуватиме регіональну політику — представник Блоку Литвина, Партії регіонів, іншої потужної політичної сили чи залишиться «нашоукраїнською»? Залишиться міський голова-комуніст Володимир Пузаков «при владі», якого підтримують регіоналами, чи таки спроможуться його нинішні опоненти на висловлення недовіри і доб’ються проведення позачергових виборів міського голови? На ці запитання відповідатиме час.

Кіровоградська область.

Для довідки. Станом на 1 листопада 2007 року обласним управлінням юстиції зареєстровано 127 обласних організацій політичних партій. Найчисленнішими та найструктурованішими серед них є обласні організації ВО «Батьківщина», Партії регіонів, Комуністичної партії України, «Народного Союзу «Наша Україна», Народної партії та Соціалістичної партії України. На позачергових парламентських виборах голоси, у відсотках, розділилися в Кіровоградській області таким чином (у дужках — дані для порівняння з виборами 26 березня 2006 року): БЮТ — 37,57(30,13); Партія регіонів — 26,99(20,10); Блок «НУ—НС» — 11,67 (8,72); КПУ — 6,43 (6,08); Блок Литвина — 5,54(5,09); СПУ — 2,79 (9,72). По Кіровограду: БЮТ — 42,15 (39,58); Партія регіонів — 26,78 (18,89); Блок «НУ—НС» — 8,9 (7,49); КПУ — 5,77 (5,01); Блок Литвина — 4,62 (3,05); СПУ — 2,24 (5,17).