Президент агропромислової асоціації «Група компаній «Укррос» Сергій Федоренко вважає символічним збіг у часі оприлюднення підсумків роботи цукрової галузі та обрання Прем’єр-міністром України Юлії Тимошенко. Про це він сказав на прес-конференції у новій якості — асоціацію було визнано найпотужнішим виробником цукру в сезоні 2007 року.

Голова ради директорів ВАТ «Цукровий союз «Укррос» Олексій Крутибіч підтвердив: за даними Національної асоціації виробників «Укрцукор», станом на 1 грудня, підприємства агропромислового холдингу «Укррос» виробили більш як 173 тисячі тонн цукру, або 12 відсотків від загальнонаціонального результату. Прогрес очевидний — минулого року мали 9,8 відсотка.

Довідка:

До складу ВАТ «Цукровий союз «Укррос» входять шість підприємств: ВАТ «Чортківський цукровий завод» (Тернопільська область), ВАТ «Пальмірський цукровий завод» (Черкаська область), ВАТ «Савинський цукровий завод»(Харківська область), ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат» (Харківська область), ВАТ «Губиниський цукровий завод» (Дніпропетровська область) і ЗАТ «Цукрове» (Харківська область). Крім того, компанії належить кілька сільгосппідприємств іншого профілю.

На переконання Сергія Федоренка, захопити лідерство в галузі дозволила послідовна реалізація комплексної стратегії розвитку, в основі якої лежать диверсифікація ризиків, вдосконалення структури управління бізнесом, технічне та технологічне переоснащення, яке дає змогу вести справу по-європейськи. Він акцентує увагу на тісному контакті агрохолдингу з визнаними у світі компаніями — «ERNST § YOUNG» та «ВAKER TІLLІ UKRAІNE», які надають аудиторські та консультаційні послуги у сфері оподаткування, корпоративних фінансів, юриспруденції. Це дало змогу підняти на європейський рівень ведення бізнесу і, зрештою, — здійснити успішне приватне розміщення 20 відсотків акцій на міжнародному ринку. Пройшли ті часи, коли група полювала за вигідними кредитами, тепер банки самі зацікавлені кредитувати її.

А Олексій Крутибіч, схоже, думками ще на заводах. Він говорить про врожайність на орендованих асоціацією землях (цього року вона становила в середньому 450 центнерів цукрових буряків з гектара, на Тернопільщині — 695, проти 420 — торік). Про рентабельність виробництва (цьогоріч вона знизилася на 5—6 відсотків проти минулого року). Про білі дрібнозернисті солодкі кристали Пальмірського цукрозаводу, які мають мало не ажіотажний попит серед кондитерів (на Пальмірському цукрозаводі їх почали виробляти вперше ще кілька років тому). Про виняткову інтенсифікацію виробництва на Чортківському цукрозаводі, який домігся європейського рівня, переробляючи 8,5 тисячі тонн сировини на добу.

Довідка:

До початку опалювального сезону ВАТ «Цукровий союз «Укррос» інвестувало у власну сировинну базу 148,23 мільйона гривень. Його агрофірми одержали зернозбиральні, кормозбиральні, бурякозбиральні комбайни, трактори та іншу сільськогосподарську техніку.

Олексій Крутибіч: Цукровий бізнес солодкий тільки буквально. До початку сезону слід мобілізувати колосальні кошти на закупівлю сировини та енергоносіїв, не забуваючи при цьому, що витрати ти почнеш відшкодовувати тільки після реалізації цукру. З цієї причини, якщо підприємства галузі закінчують фінансовий рік з нульовим балансом, це можна вітати, оскільки 3—4 місяці (вересень—грудень) доводиться працювати «в мінус», адже необхідно віддавати кредити, розраховуватися за здану сировину тощо. А в той самий час остаточна ціна на цукор ще не встановлена.

Сергій Федоренко: Поза тим лідери, незважаючи на загальну тенденцію скорочення ринку (за попередніми даними, Україна скоротила цукровиробництво цьогоріч на 539 тисяч тонн, або на 30,9 відсотка), зміцнили свої позиції. Дякувати — власним сировинним базам, диверсифікації сільськогосподарського бізнесу, цілеспрямованій орієнтації на створення вертикально-інтегрованих холдингів.

Суть останніх полягає у досягненні цілковитої незалежності групи від постачальників сировини, мінливості погодно-кліматичних умов, інших ризиків. Цим пояснюється стратегічний намір агрохолдингу розширювати власні площі: на Західній Україні, з обмеженою сівозміною — під посіви цукрових буряків, в центрі і на сході — під посіви зернових та інших сільськогосподарських культур.

Довідка:

За прогнозами Олексія Крутибіча, наступного року компанія має намір засіяти більш як 70 тисяч гектарів у Черкаській, Тернопільській, Дніпропетровській та Харківській областях, для чого вже укладено угоди про оренду і суборенду.

Підвищення ціни на природний газ, безумовно, вдарить по українських цукрозаводах, але групу воно не лякає, оскільки її заводи швидше за інші опановують енергозбережні технології.

Олексій Крутибіч: В Україні на виробництво однієї тонни цукру в середньому витрачається 360 кубометрів природного газу, в Польщі — 173, у Німеччині — 95. Зрозуміло, що розвиток цукрового бізнесу має передбачати одночасну модернізацію потужностей і зниження енергоємності виробництва. Дорогий цукор не потрібен ані Європі, ані Україні. Але, на жаль, українські заводи не відповідають світовим технологічним стандартам. Газова проблема — лише частина айсберга енерговитратної української економіки.

Сергій Федоренко: З шести наших підприємств тільки Чортківський цукрозавод, завдяки проведеній модернізації, витрачає на одиницю продукції 3,5 відсотка умовного палива, що наближається до показників Польщі. Запровадження енергозбержних технологій на вітчизняних цукрозаводах я кваліфікував би як доленосний виклик, але, на жаль, для багатьох згубний. Головна причина — нестача довгострокових дешевих кредитів.

Неписане правило: сильних ризики мобілізують, слабких — витісняють з ринку. Сергій Федоренко зауважує, що працювати є над чим, оскільки європейські шеститисячники (заводи з потужністю переробки в 6 тисяч тонн цукрових буряків на добу. — Авт.) обслуговують уп’ятеро менше робітників. Але конкуренції з європейцями, що обіцяє вступ України до СОТ, він радіє. На його думку, конкуренція знижує вартість і покращує якість продукту. Це головне, вважає він, бо зумовлює інтерес споживачів, що за якість голосує гривнею. І нагадує при цьому, що вітчизняний виробник зараз пропонує на ринок цукор за ціною 2750 гривень за тонну, а чому він коштує 3,50 гривні за кілограм — то треба запитати в того, хто торгує вроздріб.

Нарешті йому нагадують про збіг у часі нинішньої прес-конференції з призначенням нового уряду і цікавляться побажаннями.

Сергій Федоренко: Між урядом і учасниками ринку потрібен діалог. Ми пам’ятаємо, що раніше на посту прем’єра Юлія Тимошенко обстоювала те, що й ми, — доступний і якісний товар для споживача. Сподіваюсь, що її позиція лишилася незмінною. Бо можна програти боротьбу за доступний і якісний продукт, завівши на ринок за невідомо якими схемами цукор-сирець. Можна програти, переклавши на гаманець споживача витрати за дорогий продукт під лозунгом захисту вітчизняного виробника. Зрештою, можна програти, регулюючи виробництво цукру в країні одними адміністративними заходами. За останні роки ми все це побачили, однак, якщо повертатися назад до таких методів, то це означатиме програш. А програвати ані ми, ані вона не звикли.