До корпункту «Голосу України» надійшов лист від 26 мешканців села Спаського Мелітопольського району, в якому вони висловлюють щиру вдячність колективу приватного підприємства «Ліза Плюс» та його генеральному директору Руслану Петренку за велику увагу, чуйність і сумлінність при виконанні робіт з відновлення будинків та господарських будівель, іншими словами — з ліквідації наслідків кількох техногенних катастроф, що сталися на базі ракет і артилерійських боєприпасів, розташованій неподалік населеного пункту.

Події, що увійшли в історію як Новобогданівська трагедія, насправді більше стосуються жителів саме цього села. Бо крайні двори Новобогданівки відділяють від злощасної бази аж чотири кілометри, а спасівці бачать вали її технічної території зі своїх городів. Тож і дісталося їм стільки лиха, що з лихвою вистачить мешканцям довколишніх сіл, разом узятим. За словами директора місцевої агрофірми «Мир» Василя Руденького, тільки цього року сапери знешкодили на території господарства 12 тисяч реактивних та артилерійських снарядів, а починаючи з травня 2003-го — більш як 50 тисяч. Небезпечні «гостинці» різного калібру й досі виорюють плугами, тому можна зрозуміти протести спасівців і їхні заклики до керівників держави з вимогою прискорити ліквідацію наслідків техногенної катастрофи.

Робота ця тривала кілька років. Спочатку перекрили дахи більшості будинків, вставили нові вікна та двері замість тих, що були вибиті вибуховими хвилями, потім провели воду, підвели до села газопровід, але саму газифікацію населеного пункту хотіли перекласти на плечі його жителів. Та снаряди щоліта сипалися на багатостраждальне село, і доводилося починати все спочатку. Реконструювали загальноосвітню школу, заново асфальтували вулиці, одну з яких, до речі, в серпні 2006 року розбили пожежні танки, приїжджаючи по солярку. Рвонуло втретє якраз на Спаса, коли мешканці села храмували, і вони, доведені до відчаю, разом із новобогданівцями через кілька днів потому перекрили залізничний переїзд поблизу від станції Федорівка. Зустрівшись там із «протестантами», колишній віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв твердо пообіцяв, що трагедії більше не повторяться, а їх наслідки буде ліквідовано у найкоротші строки. І ось прийшов час збирати каміння...

— Коли нам довірили капітальний ремонт житлових будинків у Спаському, ми поставилися до цього, як до важливого державного завдання, — розповідає генеральний директор ПП «Ліза Плюс» Руслан Петренко. — Сюди направили найкращих людей, постійно контролювали їхню роботу, тому й упоралися з нею достроково. А про її якість свідчать вдячні листи жителів села на адресу голови облдержадміністрації Євгена Червоненка та його заступника Миколи Фролова, який очолює штаб з ліквідації наслідків вибухів на артилерійській базі. І, не приховую, нам це дуже приємно.

Починаючи з квітня, у Спаському майже безвиїзно працювали більш як 50 будівельників із ПП «Ліза Плюс». За цей час, як розповів виконроб Сергій Попудрібко, вони капітально відремонтували 258 житлових будинків, освоївши 2,1 мільйона гривень. Причому на завершення цих робіт фірма витратила близько 300 тисяч гривень із власних обігових коштів, бо часто виходило, що визначені державною комісією обсяги і кошториси не відповідали реальним потребам. Адже збудовані в довоєнні роки саманні хати не мають фундаментів і розсипаються від старості, а в них мешкають переважно літні люди, котрі вже не можуть самотужки впорядкувати своє житло.

— Як на мене, то я оці хати згорнув би бульдозером і збудував нові, — каже Сергій Федорович. — Невже наші батьки й матері, переживши такі лихоліття, не заслужили шанобливого ставлення до себе?

Але люди раді й цьому, бо їхні двори неначе вибудовані заново. Часто так і виходило насправді.

— Від моєї хати залишилися тільки старі перестінки, — розповідає листоноша Наталія Набокіна. — А то все нове — і стіни, і вікна, і двері, і дах. Ми теж з дітьми чим могли допомагали будівельникам. Фарбували, шпалери клеїли. Старалися, щоб вдалося відзначати Новоріччя в новій хаті. І спасибі добрим людям, що таке радісне свято до нас нарешті прийде.

А Олена Іванівна Шевченко зустріла нас із слізьми на очах і довго не випускала руки виконроба Сергія Попудрібка із своїх долонь. Нелегко їй на схилі літ. Мало того, що в самої здоров’я немає, ще й сестру свою стареньку доглядає, а вона ж зовсім сліпа. А тут після вибухів почала розвалюватися хата, хоч рятуйте кричи...

— Коли Федорович привів до нас своїх хлопців, я аж у долоні сплеснула, — посміхається Олена Іванівна. — Вони ж такі молоденькі, може, й інструмент до пуття тримати ще не вміють. Та як заходилися працювати, аж душа заспівала! Ми з Шурою бувало посідаємо на лавочці, і я їй розповідаю, що майстри роблять, а вона намагається це уявити. А тоді пиріжків їм насмажимо чи ще чогось на гостинець. Отак разом і добудували. І самі бачите, як гарно в них усе вийшло.

Високої думки про колектив ПП «Ліза Плюс» і скупий на похвалу директор агрофірми «Мир» Василь Руденький. Зауваживши, що й раніше в селі працювали будівельники і що всі вони старалися, він однак відзначив, що з нинішніми у спасівців склалися особливо теплі стосунки. Бо хлопці вкладають у роботу свою душу, тому й село наче помолодшало.

Та найвимогливіше ставиться до якості будівельно-відновлюваних робіт терпіннівський сільський голова Наталія Овсяникова. Як справжня господиня території, вона навіть після підписання актів обходить двори і особисто пересвідчується в тому, що зроблено все на совість. Бо сьогодні господарі наче всім задоволені, а потім почнуть на щось нарікати. Таке уже бувало в попередні роки, тому краще зробити все, щоби в подальшому уникнути непорозумінь. Адже йдеться про виконання урядової програми, тобто про справу державної ваги. Але й сувора Наталія Володимирівна має підстави стверджувати, що на ліквідації наслідків вибухів на базі ракет та артилерійських боєприпасів нарешті поставлено крапку. Принаймні, в с. Спаському. Бо в сусідній Новобогданівці, де працюють будівельники з іншої фірми, триває аврал.

Запорізька область.

На знімку: виконроб Сергій Попудрібко розмовляє із мешканкою с. Спаського Оленою Іванівною Шевченко.

Фото автора.