Про королівські привілеї і «різдвяних» гусей

Не можна стверджувати, що ювілей, який відзначили два роки тому, став причиною «пробудження». Радше — імпульсом. Бо громаді на чолі з незмінним міським головою Іваном Калишем (уже в четвертій каденції!) набридла заземленість на коровах, конях, вівцях, гусях та інших «атрибутах» натурального господарства, яке на довгі роки зрівняло місто із селом. Однак саме у такий спосіб Белз виживав. Ще й досі при вході до міської ради висить оголошення, що закликає мешканців сплатити податки за... земельні ділянки, домашню худобу і птицю. Ще й досі чималі стада гусей та індиків розгулюють містом і голосно гелгочуть про свої законні права. Але зміни вже сталися, і їх не можна не помітити. Місто перетворилося на великий будівельно-реставраційний майданчик, де потрібні кваліфіковані руки майстрів, де створені робочі місця.

Власне, раптового прориву й не було. Переміни спричинила буденна багаторічна праця: крок за кроком, сходина за сходиною — аж поки не назбиралася «критична маса» позитивів. Про них — трохи згодом. Насамперед варто перегорнути сторінки славної історії. Місто розвивалося трьома етапами: три століття — княжа доба, три століття Белз існував як великий воєводський центр на перехресті торгових доріг, потім був післявоєнний період при Союзі. Під час останнього етапу місто занепало, стало депресивною зоною. Аж тепер поряд із гусьми загостили лелеки й народжуваність почала перевищувати смертність. Один із факторів — робочі місця. Йдеш містом і бачиш на численних історичних об’єктах бригади будівельників, переважно молодих. Хто хоче працювати — може заробляти.

— Створено умови для малого бізнесу, — розповідає міський голова Іван Калиш. — На громадських засадах діє структура, яка надає підприємцям безпроцентні кредити, допомогу з організації праці. Є хороші можливості для нових справ молоді. Місто прийняло концепцію розвитку на наступні 25 років. Була сесія, потім — громадські слухання і аж тоді — затвердження. Ми створили схеми планування по зонах розвитку й відповідно до них розробляємо проекти. Ніхто ще недавно не міг уявити, що в Белзі буде газифікація, каналізація, що найближчим часом з’явиться митний перехід. Нині — це вже реалія. Особливо у контексті Євро-2012. Вигоди від митного переходу в тім, що він забезпечить розвиток інфраструктури. Практично місто починає надавати увесь спектр послуг, який потрібен цивілізованій людині, котра проживає тут. Ми розробили план забудови на 60 будинків. Скоро надання ділянок вже буде на конкурсній основі — багато бажаючих. Раніше не дуже поривалися, бо місто не мало перспектив. Белз майбутнього — це туристично-рекреаційний центр.

Великий поштовх розвитку міста дає історико-культурний заповідник, який щороку через державний бюджет спрямовує близько п’яти мільйонів гривень на відтворення історичної частини міста. Там створено робочі місця для науковців, працюють три кандидати наук. Ще двоє за нашим скеруванням навчаються, щоб повернутися сюди. Відчуваємо великий дефіцит будівельників з високою кваліфікацією, бо реставрація — не просто будівництво, вона потребує знань. От дивуються: чому так довго реставруємо дерев’яну церкву ХVІІ століття. Ми її піднімали із землі майже дев’ять місяців — по сантиметру. Лише потім почалася реставрація під контролем мистецтвознавців.

За останні десятиліття населення постаріло. Нещодавно польсько-італійська фірма купила в Белзі приміщення й хоче організувати швейне виробництво. Але важко набрати працівників, бо 20—25 відсотків населення працює за кордоном. Донедавна в Белзі були два асфальтобетонні заводи, які нині закриті. Асфальт возять за 120 кілометрів, бо така державна політика: на місцеві дороги ніхто не звертає уваги. Один кілометр сто метрів дороги в місті коштував нам один мільйон сто тисяч гривень. Дороге задоволення!

У проекті святкування тисячоліття Белза була записана сума 21 мільйон, отримали поки що 8,5 мільйона та ще акумулювали майже 15 мільйонів спонсорських коштів. Вони пішли на різні ремонти, дороги. Не переживаємо, бо напрацювали багато проектної документації, — можна вже рухатися.

Мешканці Белза переконані, що повернення чудотворної Белзької Матері Божої (у вигляді копії. — Авт.), яка була свого часу вивезена до Ченстохова, стало знаковим для міста і його громадян. Вона сприяє усім добрим справам, до неї йдуть по допомогу й благословення. У Белзі навіть адміністративна реформа почала здійснюватися сама собою, без правових рішень «згори». Тут поступово концентрується вся сфера послуг для навколишніх сіл. Зокрема, з питань соціального захисту люди їдуть не до райцентру, а сюди. Місцева лікарня поки що має лише терапевтичне відділення, але готується надавати й інші послуги. Ще одна прикмета цивілізаційного поступу Белза в тім, що мешканці перестали ходити на особисті прийоми до міського голови. Нема потреби! Усі питання вирішуються на сесіях, які проводять 7—8 разів на рік.

Белз дає собі раду й усе ще сподівається на приїзд Президента України. Той з нагоди тисячоліття міста мав посадити тут дуб. Місце для дерева відвели, чекають. От тільки капосні гуси псують картину і настрій міському голові. За птицю, яка розгулює містом, господарів, буває, штрафують, сварять. Водночас влада розуміє, що пенсіонери отримують не 300 євро, як у сусідній Польщі, а 450—490 гривень. Отже, вирощена городина, птиця та худоба рятують сім’ї. Нині в Белзі утримують 300 голів ВРХ (свого часу було 800). З ментальністю населення нічого не вдієш: одною ногою — в місті, другою — в селі. Розпитую сім’ю пенсіонерів Володимира і Катерину Засадних, якими ж мешканцями вони себе усвідомлюють: міськими чи сільськими? Стенають плечима, сміються. Тішаться, що ось-ось матимуть газ, як міські мешканці. А як селяни тримають корову, гусей і курей, бо на пенсію годі прожити. Ще й дітям та онукам допомагають — м’ясом і молоком.

Іван Калиш переконаний, що на місцевих рівнях треба повертатися до мажоритарної системи виборів. До нього приходять виборці й цікавляться: хто наш депутат?

— Ми просили, щоб депутати трохи розподілилися за місцем проживання, але... Спочатку «НУ» і БЮТ складно контактували.

Маленьке місто Белз, але гонорове. Громада не має королівських привілеїв, але має великі бажання і наміри. Має генератора ідей — Івана Калиша і духовну покрову Белзької Матері Божої. А вони, мов магніт, «притягують» і кошти, і вдачу, і благополуччя...

Львівська область.