«Очі й вуха» безпеки польотів

Нам пощастило. У супроводі президента всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації й зв’язку України» Олексія Смольського ми потрапили у святая святих — зал керування повітряним рухом. Тут не користуються смугастими паличками й міліцейськими свистками, як ДАІ на наших земних дорогах. Регулювальники повітряного руху — диспетчери — люди спокійні, врівноважені й зосереджені. Вони сидять перед моніторами, які відображають повітряну обстановку й керують пересуванням крилатих машин у повітряному просторі нашої країни.

...На моніторі світяться коди — ідентифікаційні номери літаків. Пунктиром мигає траєкторія їхнього руху зоною проходження. Схоже на комп’ютерну гру для тих, хто любить геометрію. Тільки це не гра, а серйозна робота. Її виконують люди в строгих формених костюмах і... капцях. І це не тому, що обстановка в залі майже домашня. Такі вимоги техніки безпеки: устаткування боїться статичної електрики, а капці один з методів захисту.

На робочих місцях сидять попарно — диспетчер радіолокаційного і процедурного керування повітряним рухом. Перед ними екрани моніторів із загальною картиною повітряної обстановки, планами польотів, прогнозом погоди. Диспетчери регулюють верхній повітряний простір, зону підльоту до аеродрому і його нижню зону — рулювання злітною смугою й старт.

А за всіма цими картинками екранів стоїть персонал зв’язку, навігації й спостереження. Про роботу цих людей мало відомо звичайним пасажирам і людям, які дивляться в далечінь літаку, що летить... Але саме вони наповнюють інформацією монітори диспетчерів і забезпечують зв’язок з повітряним судном. Ще недавно їх називали радистами й зв’язківцями. Часи змінюються. Сьогодні за розумними машинами стежать фахівці зі знанням електроніки, котрі володіють технологіями передачі цифрової інформації. Вони — надійний тил, очі й вуха регулювальників повітряного руху, оскільки під їхньою відповідальністю перебуває устаткування, за допомогою якого й ведеться керування повітряним рухом. І якщо у диспетчера виникають зауваження до роботи цього устаткування, то усувають неполадки саме вони — фахівці зв’язку, навігації й спостереження. Це вони здійснюють технічне забезпечення безпеки польотів.

Траплялися й позаштатні ситуації, зазначає Олексій Смольський. Устаткування — це все-таки «залізо», яке може вийти з ладу. Але завдяки високому рівню підготовки інженерно-технічного персоналу завжди вдавалося знаходити гідне рішення. Крім того, для забезпечення безперебійного функціонування засобів зв’язку, навігації й спостереження ці засоби резервуються. Наприклад, кожний передавач зв’язку «земля-повітря», за допомогою якого ведуть діалог диспетчер і льотчик, має свого дублера, навіть двох. В авіації є непорушне правило — устаткування повинно мати основний і резервний комплекти. Всі збої, відмови й «капризи» техніки має бути усунуто вчасно.

А техніка дуже вимоглива до навколишнього середовища. Щоб устаткування поводилося гідно, потрібно створити кліматичні умови — підтримувати певну вологість і температуру.

— Крім того, для забезпечення цілодобової й цілорічної безперебійної роботи засобів зв’язку, навігації й спостереження необхідно постійно контролювати правильність функціонування устаткування, проводити регламентне техобслуговування, ремонт, якщо буде потреба, тобто здійснювати безперервний нагляд за його роботою і вдень, і вночі, — пояснює Олексій Смольський. — Наша техніка відповідає європейським стандартам. Україна — член Євроконтролю, європейської організації з безпеки повітряного руху. Управляють повітряним рухом диспетчери, а відповідальність за технічне забезпечення цього керування лежить на персоналі зв’язку, навігації й спостереження. Без них безпека повітряного руху була б неможлива.

За маленькими цифрами номерів рейсів, які світяться й пересуваються на екрані диспетчерського монітора — конкретні люди, які летять на борту цих літаків. Доведено, що робота інженерно-технічного персоналу зв’язку, навігації, локації за психічним напруженням, витраченими нервами і стресами не легше, ніж у диспетчерів. Відповідальність колосальна.

Чесно кажучи, розумієш це теоретично. У залах служб Украероруху немає ніякої нервозності — йде безперервна, розміряна робота. Інформацію від локаторів, про пересування суден обробляє й синтезує автоматизована система керування повітряним рухом. Вона передає на екран диспетчера синтезовану картинку повітряної обстановки. Радіолокація, радіонавігація й зв’язок — інструменти безпеки повітряного руху.

Територія України, точніше, її повітряний простір, поділено на районні центри. Їх п’ять. Ми спостерігаємо, як працює Київський районний центр — регіональний структурний підрозділ Украероруху — «Київцентраеро».

Аеродромний радіолокаційний комплекс. Локаційна антена в спеціальному укритті, схожому на м’яч. Це її захист від зовнішніх погодних чинників, який називається радіопрозорим укриттям. Тут жартують, що це укриття можна використовувати як рекламу «Євро-2012». Піднялися крученими сходами до антени. Нагадує військовий об’єкт, але з цивільними господарями. Вони забезпечують безпечне пересування повітряних суден в українському небі. Сучасний аеродромний локатор обладнаний каналом пасивної локації. Він встановлює місцезнаходження літака за відбитим радіосигналом. Є й вторинний канал локації, що дає змогу, крім визначення координат повітряного судна, зчитувати інформацію з його борту про номер і висоту польоту.

За словами провідного інженера цього радіолокаційного аеродромного комплексу Петра Білошапка, локатор — очі диспетчера повітряного руху на землі. Його «сліпота» неможлива — устаткування має свій резерв, свого дублера на екстрений випадок.

І нехай про складність процедури керування повітряним рухом не замислюються пасажири, коли піднімаються на борт повітряного судна. Їхній літак займе безпечне місце в загальному потоці повітряних лайнерів, про це подбає диспетчер керування повітряним рухом, і в нього в руках будуть надійні засоби спостереження й зв’язку, які зроблять можливим саме керування. А забезпечать безперебійну роботу цих засобів фахівці зв’язку, навігації, локації. Безпека руху літака в повітрі гарантована професіоналами на землі.