Сезон творчих пошуків

«Під час творчого експерименту жодна тварина не постраждала» — таке попередження варто друкувати на програмках вистави «Вівісекція», що йде на малій сцені Донецького академічного муздрамтеатру. Назва твору досить точно відбиває те, що діється на сцені, адже вівісекція — дослідження, які проводять на живому організмі.

А у виставі препарують саме життя. В якому, на думку режисера та автора ідеї і музики Олексія Коломійцева, всі ми — або піддослідні, або експериментатори: «Життя таке мінливе, що сьогодні ти — тарган, а завтра — вівісектор. Сьогодні — рибка, а завтра смажиш когось на сковороді». Як для малої сцени, у виставі дуже багато артистів — 18. Але саме «малий» формат дає змогу справити належне враження: з перших хвилин шокувати глядачів і змусити їхні мізки працювати.

«Шановні глядачі! Під час вистави забороняється питати у сусіда «що це таке?» та «де тут вихід?» — лунає іронічне попередження. Тут немає звичних діалогів і монологів. На присутніх звалюється лавина звуків (музика навмисне лунає надто голосно), рухів та образів. Препарування «піддослідних» — наприклад, курки — виглядає досить натуралістично і може обурити непідготовлену публіку. Наприкінці торжествує «справедливість»: жорстокі вівісектори самі опиняються у ролі жертв. Усе це перемішується з реаліями сучасного мегаполіса з його купами сміття, нездоровим способом життя і шаленим ритмом. Хоча, на мій погляд, деякі образи — наприклад, юної дівчинки-наркоманки зі шприцом — надто вже прямолінійні.

— У своїх роботах я намагаюся сказати те, що мене хвилює, — пояснив режисер. — У мене росте донька, і мені небайдуже здоров’я молоді. Можна сказати, що мої вистави автобіографічні. «Вівісекція» передусім розрахована на молодих. Тому все подано у форматі нічного клубу, тому дуже голосна музика: агресія, саунд, що тисне. Гадаю, саме через таку форму можна достукатися до молоді. Адже театрові складно конкурувати з дискотеками чи комп’ютерними іграми.

Це перший проект режисера з Миколаєва з донецьким театром. Не виключено, що — не останній. А на закиди про нетрадиційну форму подачі О. Коломійцев скромно відповідає: «Мейєрхольд теж колись був авангардистом. І Курбас. А зараз це — класика. Взагалі сучасний театр — це синтезоване мистецтво. Крок туди — еклектика. А сюди — вже алхімія».