Колись боролися за ідею, нині — за гроші

На Тернопільщині охоче ходять на вибори, демонструючи найвищу в державі активність, мітингують, пристрасно сперечаються, захищаючи свої уподобання, одне слово, політикують із знанням справи і насолодою. Корені цього — у давно минулих днях, коли галичанам дуже хотілося мати власну державу. Багато хто розплачувався за це життям, зазнавав політичних переслідувань і гонінь. Але ось парадокс: ті, хто справді вболівав за долю України, зазнав репресій, нині — осторонь політики, але з тим, що діється нині в українському політикумі, не хочуть миритися. «Ми боролися за ідею, — сказав один авторитетний «шістдесятник», — а нині поборюють один одного за гроші. Плодами незалежності не зуміли розумно скористатися і котимося під укіс».

Після останніх парламентських виборів активність партій стихла. Хто спочиває на лаврах, хто зализує рани. В області беззастережну перемогу здобув блок Юлії Тимошенко, який набрав 51,57 відсотка голосів. На другому місці — «Наша Україна—Народна самооборона»: 35,16. Майже рівні результати — трохи більше за три відсотки — мають Всеукраїнське об’єднання «Свобода» і Партія регіонів. Далі по спадаючій ідуть Блок Литвина, СПУ і КПУ. Мізер набрали виборчий блок Людмили Супрун, Партія зелених, «Український народний блок». Зрештою, якихось несподіванок у політичних уподобаннях тернополян не сталося. Електоральне поле тут звично тяжіє до правого кута. Відбувся хіба що перерозподіл голосів на користь політичної сили Юлії Тимошенко, хоча її правою навряд чи назвеш. На виборах 2006 року розрив між провідними політичними силами був мінімальним: 34,34 відсотка у БЮТу і 34,25 — у «Нашої України». Як і в інших західних областях, через півтора року ситуація змінилася на користь «бютівців».

Керують вони і в обласній раді, мають більшість у Тернопільській міській і багатьох районних радах. Керівником обласної ради також став висуванець БЮТу Михайло Миколенко. Здавалося б, що ділити двом силам, які разом йшли на вибори? Але декларації деклараціями, та шматочок влади кожному хочеться. Довго ділили портфелі заступників, голів комісій. Хоча сили попервах були майже рівні, але влада фактично опинилася у руках представників БЮТу, який зумів залучити однодумців з дрібніших партій. «Нашоукраїнці», котрі зблокувалися з депутатами від Української народної партії, почувалися ображеними. Робота не заладилася з першого дня. Заяви, перерви, наради, доходило навіть до рукопашної... Інколи пленарні засідання сесії облради могли відбуватися за трьома заходами. Півроку витратили лише на уточнення регламенту і судову тяжбу з цього приводу. У перетягуваннях каната марнувався час, важливі для життєдіяльності області питання вирішувалися похапцем. Протистояння між двома гілками влади загострювалося. Все рідше Івана Стойка, який донедавна керував обласною держадміністрацією і був представником «Нашої України», можна було бачити на заходах разом із головою обласної ради, вони окремо скликали наради, нарізно підписували звернення, привітання. Звісно, спостерігаючи погано замасковану ворожнечу перших осіб області, конфліктували і на нижчих щаблях влади. Де вже тут до конструктивної роботи в інтересах мешканців області!

З приходом нового голови облдержадміністрації Юрія Чижмаря (Іван Стойко став народним депутатом) ситуація почала вирівнюватися. Принаймні обидва керівники сьогодні демонструють прагнення працювати злагоджено: разом виїжджають у райони, спільно приймають громадян, беруть участь у різних заходах, святкуваннях. Чи означатиме це, що настане перемир’я і у сесійній залі обласної ради, наразі спрогнозувати важко. Адже конфлікти виникали переважно не через робочі моменти, а на рівні людських відносин, що викоренити не так просто. Але роботи для обох гілок влади вистачає — область посідає останні позиції у державі з рівня зарплати, вкладання інвестицій, натомість б’є рекорди з кількості заробітчан.

Яблуко розбрату

Таких пристрастей, які вирують нині в обласному центрі, не було навіть напередодні виборів. А все вона, земля-матінка. Через неї розколюються, здавалося б, монолітні фракції, ламають списи вчорашні однопартійці. Саме питання про землю стало каменем спотикання для найчисленнішої у міській раді фракції БЮТу. Люди там зібралися не бідні, тож чому не скористатися моментом і не прибрати до рук добрячий шмат землі — 9 гектарів у центрі найбільшого мікрорайону Тернополя? І хоча господарський суд наклав мораторій на прийняття будь-яких рішень щодо спірної земельної ділянки, на якій розміщується садівниче товариство (були й інші претенденти на цю землю), але депутати з голосу внесли на сесію питання про викуп ділянки та її забудову і прийняли «потрібне» рішення. Обласне керівництво всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» на чолі з нинішнім народним депутатом Василем Деревляним з таким кроком своїх однопартійців не погодилося і почало вимагати виключення вісьмох членів з фракції за те, що не підкорилися волі більшості. У відповідь його звинуватили у начебто вимаганні хабара в сумі двох мільйонів гривень та інших фінансових зловживаннях. І закрутилося-завертілося: взаємні звинувачення, погрози, шантажі, звернення до суду, органів прокуратури, вищого партійного керівництва... Хто правий, хто винуватий — де вже тут простому люду розібратися! Вогонь незгоди перекинувся в обласну, деякі районні ради. А керівництву БЮТу не до тернопільських міжусобиць, мабуть, є справи важливіші. Ніяк не відреагували у Києві й на те, що фракцію БЮТу в міській раді очолила людина з кримінальним минулим.

Не сотвори собі кумира

Край, де так звані демократичні сили отримують найбільшу підтримку, жодних дивідендів від влади не отримує. Люди, які представляють його у парламенті, після обрання рідко згадують про інтереси тих, на чиїх плечах в’їхали до будинку під куполом. Зате тільки-но запахне новими виборчими перегонами, партійні вожді тут як тут. Більш довірливого люду в Україні, мабуть, не знайти. І довго ще, либонь, користуватимуться його наївністю політичні десантники. Розчаруються в одному кумирі — знайдуть іншого. І так від виборів до виборів в надії на краще минає життя.

Тернопільська область.