Масштаби епідемії ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні катастрофічно зростають. Високі показники захворюваності виявлені в Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, Севастополі. За офіційними даними, кількість людей, які живуть із ВІЛ, в Україні на 1 січня 2007 року становила 71958 осіб. Цей показник поширення інфекції є найвищим в Європі, а основна причина його зростання — непоінформованість населення про можливі шляхи інфікування.

Проблема того, яку частку відповідальності за невігластво підлітків у питаннях ВІЛ/СНІДу має брати на себе школа, а яку — батьки, залишається дискусійною. Зокрема, багато педагогів воліють відповідні теми у курсі біології або охорони життя давати на самостійне опрацювання, а більшість батьків свідомо уникають розмов із дітьми про ін’єкційні наркотики та незахищений секс. У результаті, інформацію учні отримують із сумнівних джерел.

Як стверджує лікар-інфекціоніст, психолог, радник із питань освіти та навчання благодійного фонду «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» Олена Пурік, для того, щоб зупинити епідемію, треба передовсім викоренити хибні уявлення про неї. «Знаєте, діти чомусь думають, що комахи можуть переносити інфекцію. На жаль, цей міф народжується у дитячих головах через те, що він ще не зовсім викоренений у головах вчителів і батьків».

Враховуючи цю ситуацію, спільними зусиллями Міністерства освіти і науки та згаданого фонду за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в Києві проведено Всеукраїнську конференцію.

Як розповіла Олена Пурік, це вже третій форум педагогічних працівників, які працюють у сфері превентивної освіти.

— Завдяки системі маємо можливість у цикл підвищення кваліфікації інкорпорувати свій цикл щодо запобігання СНІДу, вживання наркотиків тощо, — зазначила радник. — Треба достукатися до серця дитини і спочатку, бодай, зацікавити її. Із школярами працюють інтерактивно, тобто вони не вчать з ранку до ночі матеріал, а проживають його разом із вчителем, який виступає не ментором, а старшим товаришем. Однак дитину можна навчити, та вдома вона стикається з абсолютно протилежними точками зору. Тому ми прагнемо залучати у свої програми батьків.

Олена Петрікєєва, представник Інформаційного центру моніторингу і оцінки превентивної освіти дітей та молоді МОНУ: «Учні і випускники шкіл часто поповнюють групи ризику, серед яких поширюється інфекція ВІЛ і СНІД. Проведені нами моніторинги свідчать: нехай невеликий, але маємо приріст дітей, які розуміють, наскільки СНІД небезпечна хвороба».

Щоб впроваджувати превентивні «антиснідівські» програми, передусім треба мати відповідних спеціалістів. Сьогодні їхню підготовку здійснює Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Найскладніше завдання — зацікавити вчителів. Якщо це вдасться зробити, що вельми нелегко, оскільки частина педагогів переконана, що розповідати про СНІД не їхні обов’язки — співпраця буде продуктивнішою.

Найближчим часом профілактика ВІЛ/СНІД охопить усі навчальні заклади. У багатьох європейських країнах саме превентивні освітні програми допомогли спинити динаміку ВІЛ-епідемії, адже поінформований — означає застережений.

Київ.