«Дивіться, діти, вам видніше. Хочете — вмирайте, хочете — живіть...» Можливо, такими саркастично-сатиричними рядками прокоментував би Остап Вишня ситуацію в своїй рідній Груні, описану в скарзі до «Голосу України» Олексієм Борисенком. Автор листа — контрактник, служить на кордоні з Росією. Зарплатня невисока, а на утриманні двоє дітей (старшенька школярка, меншенький ходить у дитсадок) і непрацююча дружина. Одне слово, дірявий бюджет, а в черзі до нього семеро з ложкою. Одна з них — у дошкільного навчального закладу «Барвінок».

Ось що пише прикордонник Олексій Борисенко: «Не знаю, з яких таких радощів, але вже більше року за перебування сина в дитсадку щомісяця ми сплачуємо по двох квитанціях. Перша платня — офіційна, друга — сам дідько не второпає, яка: чи то «благодійна», чи то «спонсорська». Причому, так звана добровільна інколи майже вдвічі перевищує офіційну. У директора одне пояснення: гроші на харчування дітей».

Виходить, апетит приходить під час їди?

Якось на батьківських зборах невгамовний прикордонник збунтувався.

У розмові з вашим кореспондентом сільський голова Груні Олександр Кудлай підтвердив: дані в листі Олексія Борисенка правдиві. Поскаржився, що за відсутності на території підприємств сільрада виживає лише за рахунок субсидій і дотацій. На дошкільний заклад, виявилось, їх надходить 253 тисячі гривень. Скільки з цієї суми залишається на харчування дітей? «Аж» 12 тисяч, тобто по 87 копійок на дитину в день. Майже 160 тисяч — зарплата обслуговуючого персоналу (ніби за 65 вихованцями доглядає рота няньок і вихователів). Близько 62 тисяч — витрати на комунальні послуги, а решта, 30 тисяч з лишком, іде на утримання автомобіля і відрядження. Подумалося: навіщо сільській козі баян у вигляді двох останніх статей в бюджеті села? Та козі, певне, видніше.

Щоб нейтралізувати мене, пан голова конфіденційно повідомив, що в одному із сусідніх сіл батьки платять за дитсадок значно більше, ніж у Груні, — цілих 100 гривень щомісяця. Стосовно ж скарги в «Голос України» Олександр Кудлай рішуче заявив, що прикордонник не найбідніша людина в селі, тож платив і надалі платитиме, «як усі». Мовляв, при перевірці його скарги правоохоронці суттєвих фінансових порушень не виявили. Нічого не скажеш, вагомий аргумент.

Працівники районного контрольно-ревізійного відділу таки виявили «...недотримання вимог п.5 ст.35 Закону «Про дошкільну освіту», про що проінформували голову райдержадміністрації, Охтирську міжрайонну прокуратуру і персонально пана Кудлая. Прокуратура також внесла на його адресу припис про усунення порушень.

А наповал мене вбило повідомлення, що на харчування дитини в дитсадку щодня виділяють «цілих» п’ять гривень. Сідаю за підрахунки: 5 - 0,87 = 4,13 гривні. Саме стільки, вірогідно, мають доплачувати батьки.

Отже, правий Олексій Борисенко, пишучи, що «наша держава виживає на батьківські спонсорські».

Цікаво, як скасовуватимуть у Груні «податок» на дитсадок?

Сумська область.

Постскриптум. Коли матеріал було підготовлено до друку, до редакції «Голосу України» з Груні надійшла ще одна скарга. Написала її мати шістьох дітей Варвара Богомол. «Надворі зима, — пише жінка, — а дитсадок «Барвінок» ще й досі не опалюється».

Невже в запалі боротьби за «відродження села» очільники Груні разом з охтирським районним начальством переплутали грішне з праведним, тобто зиму з літом? Чи, може, з випередженням графіка загартовують малих грунівців для контрактної служби в майбутньому професіональному українському війську?..