Міжнародний комуністичний рух виробив чимало славних традицій. Одна з них — видання лідерами марксистсько-ленінських партій своїх теоретичних робіт, присвячених аналізу актуальних проблем конкретної країни і всього світового співтовариства. Ці роботи допомагають комуністам, широкому колу читачів зануритися у вир подій, відчути атмосферу часу, зрозуміти цілі й особливості боротьби комуністичних партій за корінні інтереси робітничого класу, трудящих мас, за демократію, соціалізм і міцний мир на землі.

Відрадно відзначити, що посильний вклад у розвиток і збагачення даної традиції вносить Комуністична партія України. Як у радянський період історії, так і в наші дні її лідери опублікували чимало цікавих монографій, збірників статей і промов, надавши тим самим істотну допомогу партійному активу, всім комуністам, а також людям, що не входять до партії, однак цікавляться проблемами комуністичного руху.

Помітним поповненням літератури такого роду стала книга «Праця і капітал. Політик про політику»*. Її автор П. М. Симоненко — перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії України, керівник фракції комуністів у Верховній Раді України, один з видних політичних і державних діячів нашої країни.

Що відзначає рецензовану книгу?

За останні роки опубліковано чимало наукових праць, присвячених аналізові співвідношення праці і капіталу. При всіх їхніх достоїнствах вони все-таки, на нашу думку, носять переважно вузькоспеціалізований, соціально-економічний характер. За такого підходу не враховуються ті кардинальні зміни, що сталися в сучасному глобалізованому світі й реалізуються не тільки в економіці, а й у політиці, науці, техніці та інших сферах громадського життя. Скажімо, в галузі науки посилюються процеси диференціації й інтеграції знань, перетворення класичних і поява нових наукових дисциплін, об’єднання різних галузей знань в одне ціле. А це, у свою чергу, приводить до посилення методологічних принципів наукового мислення, до розширення і збагачення самого поняття методології.

У цьому плані правомірним є висунення П. М. Симоненком у центр своєї уваги методологічних проблем дослідження. Його вихідна позиція чітко сформульована і всебічно обґрунтована. Праця і капітал розглядаються як найважливіша характеристика функціонування сучасного суспільства, як багаторівнева соціально-природна система, як самоорганізовуване і саморозвійне ціле. «Як відомо, праця — це священне і недоторканне право людини, це її інтелектуальний, професійний чи фізичний капітал, джерело її щастя й добробуту. Капітал — це і все те, що створено протягом тисячоріч працею людини...» (с.6)

Саме така методологічна позиція вигідно відрізняє точку зору автора рецензованої книги від інших. Вона вводить проблему праці і капіталу в русло комплексного, системного дослідження, активного використання філософського, соціологічного, політико-економічного, соціально-психологічного і морального підходів до предмета роздумів.

Зрозуміло, автор книги не намагався розглянути всі аспекти такої гострої і багатогранної проблеми, як проблема праці і капіталу. Він досяг, однак, поставленої мети: у книзі «на основі теоретичного і практичного матеріалу з узагальнення сучасних процесів і тенденцій розкрито природу й характер праці та капіталу, їх діалектичний взаємозв’язок і вплив на життя суспільства і країни, на благополуччя кожної людини» (с.20—21). Це свідчить про належний рівень наукового мислення й активної громадянської позиції автора. Не всі положення книги можуть бути однозначно прийняті, але вона будить думку читача, змушує його міркувати не тільки над новими проблемами, а й над тими, котрі вирішувалися в роки радянської влади і можуть виникнути знову в умовах, сприятливих для реалізації комуністичного проекту для України.

Прагнучи знайти відповіді на злободенні питання дійсності, П. М. Симоненко знову і знову звертається до робіт класиків марксизму-ленінізму. Активно і творчо застосовуються два взаємопов’язані методологічні принципи — наступності і новаторства. Дотримуючись принципу наступності, автор спирається на праці К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, а також на досвід класової боротьби і будівництва соціалізму. Дотримуючись принципу новаторства, він розглядає марксизм-ленінізм як учення, що живе, постійно розвивається і збагачується, критично осмислює історичний досвід. А це означає, що в сучасних умовах від комуністів вимагаються не окремі доповнення до революційної теорії, а теоретичні прориви, які, базуючись на марксистсько-ленінській основі, відображають нові реалії.

Органічна єдність цих двох принципів знайшла своє втілення в книзі при характеристиці відомих п’яти основних ознак імперіалізму і глобального капіталізму, системи капіталістичної експлуатації людини праці, соціально-класової структури суспільства, режиму керованої демократії, диктатури капіталу і диктатури трудового класу тощо.

У рамках даної характеристики автор рецензованої книги аналізує і поняття, що лише недавно ввійшли в науковий обіг: «глобальна олігологія», «периферійний капіталізм», «клановий капіталізм», «старі бідні», «нові бідні», «прихватизація», «рух антиглобалістів» та ін. При цьому згадані та інші поняття не просто характеризуються в суто академічному аспекті, але й містять у собі авторські підходи, вироблені на основі емпіричного матеріалу, взятого із самого життя. Усе це дає нам моральне право сказати, що опублікована книга має самостійний, творчо-пошуковий характер.

Для прикладу пошлемося на авторську характеристику пострадянського периферійного капіталізму в Україні. На конкретних прикладах показано масштабний економічний спад, деформацію економічної системи, виникнення паразитуючого буржуазного класу, відчуження трудящих від власності на засоби виробництва, швидке зростання тіньової економіки, обсяг якої становить 40—50 % від ВВП по Україні. За своєю природою український капіталізм є кланово-олігархічним, первинне накопичення капіталів і перерозподіл власності відбувався кримінальним шляхом, а продуктом цього капіталізму виступає високий ступінь тінізації економіки. «Таким чином, — робиться узагальнюючий висновок, — можна констатувати, що за роки незалежності в Україні відбувся в цілому нелегітимний перерозподіл національних багатств і народної власності на користь окремих груп капіталу, при цьому більшість українських громадян виявилася відчуженою від власності на засоби виробництва» (с.84).

Значення рецензованої книги не обмежується рамками України. З огляду на теоретичний характер дослідження проведений автором аналіз проблеми праці і капіталу набуває актуального значення для характеристики багатьох процесів у пострадянських країнах, державах Європи, Азії, Африки і Латинської Америки. Тим самим дана проблема кваліфікується як з позицій патріотизму, так і з позицій інтернаціоналістської солідарності людини праці в боротьбі за гідний рівень її життя, соціальну справедливість і особисте щастя.

Особливий інтерес становлять матеріали книги, присвячені теоретичним і практичним питанням класової боротьби, наростаючому соціальному протесту, визначенню в ньому місця і ролі комуністів, робітничого класу, селянства, інтелігенції, молоді, інших учасників протестного електорату.

На основі узагальненого фактичного матеріалу автор книги логічно переходить до аналізу проблеми створення в Україні могутньої об’єднаної лівої сили («лівиці»), покликаної не тільки відродити вплив і престиж лівих партій, а й повноцінно представляти інтереси людини праці на всіх рівнях.

Під цим кутом зору лідер Комуністичної партії України розкриває особливості діяльності партії та її парламентської фракції в Антикризовій коаліції (згодом — Коаліції національної єдності). Створення цієї коаліції з ініціативи нашої партії принесло чимало позитивних результатів, у числі яких той відрадний факт, що інші партії змушені рахуватися з комуністами як із впливовою і боєздатною політичною силою.

Зачепимо ще одне принципової важливості питання. Історія робітничого, комуністичного й національно-визвольного руху дала численні приклади того, як у важких умовах боротьби проти панування капіталу ліві партії ставили перед собою кардинальне питання: що робити? Це питання набуло особливої гостроти в останні 16 років життєдіяльності незалежної України та інших пострадянських республік. Цінність виконаної роботи і полягає в тім, що її розділ «Комуністичний проект для України» містить переконливу, науково обґрунтовану і політично загострену відповідь на доленосне питання.

Автор запропонував дієву альтернативу існуючому стану речей, що охоплює всі сфери життя українського суспільства. Власне кажучи, це нова ліва програма докорінного перетворення суспільства. Мова йде про створення справедливої держави; недопущення до влади правонаціоналістичних сил; відставку президента України, прийняття народної конституції України; ліквідацію інституту президентства; створення ефективної економічної системи; розробку нової промислової політики як політики індустріального прориву; розвиток вітчизняного агропромислового комплексу; реформування житлово-комунальної інфраструктури; посилення співробітництва з іншими державами; про активну соціальну політику.

До сказаного додамо, що книга дуже інформативна, змістовна; відчувається, що її автор ретельно опрацював емпіричний, фактичний матеріал, результати соціологічних досліджень і здійснив серйозну роботу з їх осмислення та систематизації. Зібраний матеріал дуже вдало структуровано, план книги відзначається стрункістю і послідовністю, між її розділами існує тісний зв’язок, що свідчить про наявність в автора високої логічної культури.

Заслуговує на особливу увагу підзаголовок книги: «Політик про політику». У ньому чітко виражено концептуальний задум видання, який полягає в тому, щоб допомогти читачам усвідомити необхідність аналізу проблеми співвідношення праці і капіталу насамперед з позицій комуністичної партійності, соціально-класової зумовленості, що випливають з теоретичних цілей і практичної діяльності марксистсько-ленінських партій.

Досить часто подібного роду рецензії закінчуються переліком недоліків, присутніх у книзі. Автор цієї статті обирає інший підхід, а саме рекомендацію П. М. Симоненку продовжити подальшу творчу розробку такої актуальної теми, активніше проникнути в її «таємниці» і опублікувати друге, доповнене та перероблене, видання. У ньому могло б знайти висвітлення, приміром, таке питання, як співвідношення праці і капіталу в умовах глобалізації — неминучий процес у розвитку людства XXІ століття, об’єктивне об’єктивної даності, що характеризується суперечливою єдністю об’єктивної і суб’єктивної сторін. Становило б безсумнівний інтерес також осмислення досвіду зарубіжних комуністичних і робітничих партій, з’ясування того спільного та особливого, що притаманне їхній боротьбі проти капіталу і що можна творчо використовувати в наших умовах з накопиченого ними досвіду.

Прочитавши книгу П. М. Симоненка, доходиш висновку, що це серйозна дослідницька робота, яка міцно спирається на марксистсько-ленінську теорію, глибоке знання української та зарубіжної дійсності. Вона пройнята глибоким реалізмом і твердою переконаністю в неминучому настанні такого часу, коли володарем світу буде праця. У книзі читач знайде відповіді на багато злободенних питань розвитку сучасної України, боротьби комуністів за соціальну справедливість і народовладдя.

Олександр ВАЛУЙСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор.