Cело Уїздці, що у Здолбунівському районі, славиться врожаями капусти, тож його часто називають «капустяним». Ось і цього року уїздецькі господарі заробили на цьому непогані гроші. Бо тут вирощують капусту зі знанням справи, дотримуючись усіх вимог агротехнічної науки. Та не тільки в науці річ.

— Треба в капусту вкласти душу, тоді пов’яжеться в голови, — розкрила секрет одна з місцевих господинь Ольга Бондарук.

...Початок тутешнім капустяним традиціям поклала Надія Давидюк, яка переїхала до Уїздців 1990 року з Дублян, що біля Львова, і навчила односельців вирощувати капусту.

— У роботі з цією примхливою городньою культурою немає нічого другорядного, але головне — капусту правильно посадити, — каже Надія Юріївна. — Розсаду пізньої капусти не варто сіяти у теплиці, ліпше — одразу в грунт, щоб була загартована. А висаджувати треба в кінці травня — на початку червня у наперед підготовлену землю та обов’язково після дощу. Лунки в пухкому грунті краще робити спеціальною паличкою, котра для зручності навіть ручечку має, бо посадити потрібно не десятки чи сотні, а тисячі стебел розсади.

— Ямки мають бути якомога глибші, — наголошує господиня, — сантиметрів до десяти, тоді капуста не висохне. А щоб розсада краще утримувала вологу, варто кожен корінець перед посадкою вмочити у глиняну жижу. Ну а потім не слід сподіватись, що ваше капустяне поле саме собою уникне нашестя всіляких шкідників. Капусту обов’язково слід обробити мінімум тричі: через два-три тижні після висадки — від блохи, потім, коли з’являться на листках сірі личинки, — від попелиці й у серпні — від гусениць. Але так само важливо — погнути біля неї спину, розганяючи сапкою бур’яни, якщо ви не хочете обробляти капусту гербіцидами.

— Це стільки мороки! — зауважуємо.

— Але ж і заробіток! — каже Надія Юріївна. — У нас цього року неврожай був, і то ми з дванадцяти соток більше трьох тонн капусти продали по півтори гривні за кілограм. Були б у нас на тих сотках зернові чи картопля, ми б за них стільки не виручили. А головне, що на капусту завжди є попит, і вона розходиться швидко. «Капустяні» гроші пішли на сина-студента і дали змогу залатати чимало дірок у сімейному бюджеті.

Затим господиня поділилася своїм рецептом, як заквасити капусту прямо у банки:

— Пошатковану капусту перетрусіть з потертою морквою, щільно напхайте нею банку і залийте розсолом. Його готують так: на літр кип’яченої охолодженої води додати 2 столові ложки солі й столову ложку цукру. Цього розсолу має вистачити на трилітрову банку. Через три дні капуста вже готова до вживання.

Інший цікавий спосіб заготівлі капусти на зиму знає ще одна господиня Ольга Бондарук. Вона готує на зиму батарею трилітровок з «пелюстками» — заготовленими листками для голубців. Для цього злегка відпарює листя у підкисленій оцтом воді, тоді обрізає з листків корінці й згортає по 8—10 листків разом у тугий валик-«пелюстку». Такі «пелюстки», складені щільно в банку, треба залити або не дуже підсоленою водою, або розсолом з квашеної капусти.

Цього року Бондаруки відвели під капусту 60 соток, але зібрали не той урожай, на який сподівалися — в багатьох здорових на вигляд головках закрадався всередину один гнилий листок і псував урожай так само, як ложка дьогтю бочку меду. Мусили хворі головки приорати.

Ольга Володимирівна додала до порад Надії Юріївни свої:

— Насіння слід купувати тільки селекційних сортів. А ще застерегла: капуста дуже хвороблива, тому потребує щоразу свіжого поля. Садити капусту по капусті не можна у жодному разі.

Сім’я Паліїв під капусту виділила 30 соток і результатом задоволена. Глава сім’ї Микола Євгенович мав що возити на продаж і збував урожай без проблем. Починав з двох гривень за кілограм, потім ціна впала до півтори. Та все одно це дуже добрий заробіток порівняно з тими роками, коли заготівельники самі приїжджали у село і давали по 10—20 копійок за кіло.

Колись Уїздці славились своїм колгоспом-мільйонером, у якому одних лише автомобілів було вісім десятків. Тепер від колгоспу залишились руїни і покраяні на двогектарні паї облогуючі поля. Здичавілі й забур’янені, вони так намуляли совість і роз’ятрили душі селян, що цього року люди погодилися віддати свої паї в оренду просто за сміховинну ціну.

— ТзОВ «Україна», за яким стоїть один з відомих цукрових магнатів, запропонувало пайовикам орендну плату у вигляді або 35 кілограмів цукру, або 100 кілограмів зерна, — розповідає Уїздецький сільський голова Олександр Стернійчук. — Односельці мусили пристати на цю пропозицію, бо це все-таки краще, ніж коли б їхні землі й далі заростали бур’янами. А обробити такі паї самотужки можливості немає, адже, крім них, місцеві жителі мають ще до двох гектарів присадибних ділянок на кожен двір. Отже, роботи вистачає і без паїв.

Люди в Уїздцях сподіваються тільки на свої руки, на свої городи, на капусту, яка дає їм можливість навчати дітей, лікувати старих і попри все будувати житло. На двох останніх сесіях сільської ради депутати виділили під забудову 102 ділянки.

— Якщо село так активно будується, значить, воно живе, — радіє сільський голова. — Нехай не паями, то городами. Нехай не буряками, то капустою. Головне, щоб люди тут жили і народжували дітей. А діти виростуть і, дасть Бог, розкопають в Уїздцях нову золоту жилу, на якій не доведеться так важко гнути спину.

Рівненська область.

На знімку: Микола Палій перебирає в льоху останні капустяні головки.

Фото Людмили МОШНЯГИ.