У Криму в селі Цвіточне Білогірського району пройшов Перший фестиваль вівчарів Азово-Чорноморського регіону «Таврійські руна-2007» за участю кращих племінних господарств із семи південних областей та Закарпаття, фахівців із Угорщини, Канади, Франції, Туреччини та інших країн.

Ще чверть століття тому на півострові була півторамільйонна отара тонкорунної цигайської породи, з якої нині залишилося менш як 250 тисяч овець. Причому майже 220 тисяч голів тримають селяни індивідуально. Сьогодні «скручену в баранячий ріг» галузь на півострові намагаються воскресити лише декілька господарств, у більшості з яких занедбали селекційну роботу, «розгубили» вівчарів-бонітерів, зоотехніків, ветлікарів, стригалів і класувальників вовни.

Особливо катастрофічно чисельність овець у Криму зменшилася за останнє десятиліття, тоді як у світі — зросла на 10 відсотків, зазначають фахівці. Адже вівчарство — справа прибуткова: пасеться собі отара на невгіддях, а м’ясо, сири, хутро, вовна йдуть і в сім’ю, і на продаж.

Відродження споконвічної для Криму галузі актуальне ще й тому, що Україна на порозі підписання угоди про запровадження режиму вільної торгівлі з Євросоюзом, де значний попит на екологічно чисту продукцію, до якої належить і смачна, цілюща ягнятина. Та й у нас не виходили з моди смушеві шапки і дублянки. Тож на вівцях можна заробити добрі гроші. Приміром, лише в сусідній Туреччині майже тисяча виробників дубленої овечої шкіри щороку обробляють понад 80 мільйонів шкірок ягнят, з яких 80 відсотків — імпортна сировина на суму 600 мільйонів доларів. Є резон і нам створювати спільні підприємства з іноземними фірмами, залучати інвестиції, переконують фахівці.

Спохопився нарешті й кримський уряд: підтримав програму відродження вівчарства, яка має повернути галузі племінні отари й рентабельність. А керівники Асоціації вівчарів України відзначили: найближчим часом таки передбачено виділити з держбюджету 15 мільйонів гривень на підтримку господарствам країни, які утримують овець, повернути не виплачені раніше дотації. Є намір створити в Криму майже півтисячі репродуктивних товарних вівчарських ферм чисельністю до 500 голів кожна. Тож доведеться помізкувати над питанням кормів — з кожним роком дедалі скорочують придатні для випасу степові й гірські острівці моріжки. На схилах гір Південного берега вівчарство вже не відродиш: пасти отари через вілли можновладців і нуворишів, які так рясно з’являються останнім часом, тут просто ніде. А степову частину Криму розорали й засіяли одразу після приходу дніпровської води Північно-Кримським каналом. Потрібно врахувати й те, що на півострові регулярні надто посушливі роки, коли пасовища степового Криму вигорають майже повністю. Отже, не обійтися без страхового запасу кормів.

Вівчарство можна й потрібно розвивати, тим паче що попит на дієтичне м’ясо, як і на цілющі сири, бринзу з овечого молока, постійно зростає не лише в нас. Ось і представники Об’єднаних Арабських Еміратів запевнили кримчан, що зацікавлені купувати цілі партії молодих ягнят по три і більше доларів за кілограм живої ваги. Традиційно популярна баранина і на півострові.

Тож кожен, хто вміло займеться вівчарством, впевнені досвідчені чабани, у виграші буде обов’язково. Не випадково в Україні здавна кажуть: вівця — не лише кожух і свита, а й душа сита. Незрозуміло лише, як швидко нас озолотять уславлені таврійські руна.

Крим.

Фото Валерія ІНЮТИНА (з архіву «Голосу України»).