У глибинці часто нерухомість продають і купують без нотаріального посвідчення
Фельдшер Микола Какама з Батурина потрапив, як то мовиться, у серйозну халепу. В березні 2011 року він купив за 70 тисяч гривень будинок, неподалік від батьківської садиби. Допомогли рідні його, дружини, а ще до цієї суми доклали й так звані декретні. Адже в подружжя медиків у 2010 році народилася Софійка. З батьками  добре, але ж краще мати своє житло!
Купували дім у сусідки Людмили, яка переїжджала в батьківську хату. Молодий медик не дуже знався на тонкощах купівлі житла. На жаль, рідні — прості селяни — теж не надали великого значення юридичним аспектам угоди. Передачу грошей зафіксували в органі місцевого самоврядування печаткою на розписці й були дуже раді, що отримали нарешті довгоочікуване помешкання. Оформлення документів вирішили залишити на потім. Сусідка пообіцяла, що не буде проблем. Однак протягом року-півтора з цим постійно затягувала. 
Тим часом молода родина докладала великих зусиль, аби оновити старе житло. В будинку були вставлені 10 пластикових вікон, поклеєні нові шпалери, прокладено воду для пральної машини, зроблено ще чимало всілякої роботи у дворі.
— А Людмила після отримання грошей то в Москві на заробітках, то ще десь від нас ховається, — розповів М. Какама. — Зрештою ми в неї вициганили довіреність на оформлення купленого житла. Приїжджаємо в райцентр, а нам у МБТІ кажуть: «А ваш будинок арештований!» Нічого собі!! Мовляв, господарка винна банку понад 24 тисячі гривень!
— Невже протягом майже двох років вас не турбував банк? — запитую.
— Справді час від часу телефонували. Просили, щоби Люда заплатила кредит. Ну, ми думали, що там холодильник взяла. Хіба це багато? Переказували їй. Не надавали цьому великого значення...
М. Какама вирішив позиватися із колишньою сусідкою, яка фактично обдурила його родину. Бахмацький районний суд Чернігівської області 7 жовтня 2013 року визнав, що сусідка «скоїла злочин», який «віднесено до середньої тяжкості, він є умисним». Водночас Людмилу було звільнено «від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 1 п. «в», 6 закону про амністію у 2011 році, від 8 липня 2011 року».
У зв’язку з цим провадження у кримінальній справі суд теж закрив. У грудні минулого року Бахмацький районний суд розглянув позов М. Каками до відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області та колишньої власниці будинку, публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту і про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Однак позивач знову нічого не добився! Адже нормою ст. 657 ЦК України, яка діяла на момент виникнення правовідносин, передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Враховуючи, що позивач у передбаченому законодавством порядку не уклав договору купівлі-продажу будинку за №3, а тому він не набув на нього права власності. Суд ухвалив, що письмова розписка про сплату ним коштів не може свідчити про перехід права власності на будинок. Згідно з положеннями ст. 37 Закону України «Про нотаріат» секретарі селищних рад не наділені повноваженнями посвідчення будь-яких розписок або інших правочинів, направлених на відчуження майна з отриманням грошових коштів між продавцями та покупцями.
Одне слово, родина медиків потрапила у досить непросту ситуацію.
— Тільки на оплату адвоката, поїздки в суд ми вже витратили близько 7000 гривень,  — повідомив фельдшер.
У цій ситуації обнадійливим є лише те, що виселити родину з помешкання виконавча служба не може, оскільки в будинку проживає дитина. Однак усе ж таки мати подібний «тягар» — житло без права оформлення власності, погодьмося, не дуже приємна річ.
Чернігівська область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.