Воєнно-польовий... кошторис

Нагадаю, президент РФ Володимир Путін доручив своєму урядові підготувати пропозиції щодо надання Україні цінової знижки у 100 доларів США на кожній тисячі кубометрів імпортованого в Україну газу. Мовляв, нехай нинішня влада за прикладом попередньої сплачує 385 доларів США, що свідчитиме про намір «Газпрому» посприяти сусідам у кризовий період. Для цього Росія готова скасувати експортне мито. Ця заява спричинила в інформаційному просторі рясні вербальні опади. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер повідомив, наприклад, що пропозиція росіян приблизно відповідає середньоєвропейським цінам. Я б сказав, надміру приблизно. Такої ж думки й міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан, який відмовляється від пропозиції російського концерну. Як на мене, цілком слушно.

По-перше, після анексії Криму розмова про будь-які знижки від російського уряду є аморальною. По-друге, предметом довготривалих переговорів із «Газпромом» була зміна умов довгострокового контракту, а не тарифних нарахувань, які можна змінити будь-коли в односторонньому порядку. Хіба не Росія скасувала знижку, обумовлену перебуванням Чорноморського флоту на нашій території?! По-третє, вимоги погасити борги за імпортований газ у квітні й травні (за словами міністра енергетики РФ Олександра Новака, $2,353 млрд.) дотепер не враховують український газ у кримських сховищах, привласнений унаслідок окупації Кримського півострова. По-четверте, нема жодної підстави не вірити Юрію Продану: нам надають більш вигідні цінові пропозиції компанії, які ладні поставляти в Україну реверсний газ. По-п’яте, Україна лишається для Росії одним із найбільших покупців блакитного палива і, зрештою, йдеться не про малі й високі, а справедливі й несправедливі, ринкові й неринкові ціни.

Чи розуміють це в «Газпромі»? Судячи з того, що серед тижня прокачували звичні 112—115 мільйонів кубометрів газу на добу, прекрасно розуміють. Нав’язувана Росією війна на Донеччині та Луганщині, яка спустошує сім’ї та бюджети не гірше за ціни на газ, свідчить про масовану і фронтальну агресію.

Я не обмовився, характеризуючи події на сході країни як воєнні. Якщо ховають полеглих учасників АТО на заході, в центрі та на півночі країни, то це ніщо інше, як неоголошена війна. Якщо кількість біженців стає загальнонаціональною проблемою, то це — вітчизняна війна. Якщо на сході починають звикати до пострілів — це війна в найгірших її проявах, бо до людських жертв додаються матеріальні, гуманітарні, психологічні... Я вже не раз натрапляв на лукаві, фейкові підрахунки воєнних витрат: мовляв, кожен день АТО обходиться платникам податків у десятки тисяч доларів США, а тим часом кошти розподіляються «вручну» — ані відряджень, ані виділених асигнувань на бронежилети, ані коштів на закупівлю техніки та озброєнь і т. д., і т. п. Одразу спадає на думку, що за президентства Віктора Януковича не треба було витрачатися на війну, поза тим гроші розподіляли також вручну. Я не порівнюю з попередниками, бо не бачу бази для порівняння, але, на мій погляд, гроші розподіляють вручну тільки в двох випадках: якщо крадуть і якщо — війна. Спитайте, скажімо, бійців з батальйону «Азов», чиїм коштом вони захищають людей від терористів, то почуєте у відповідь — народним.

Коли звітного тижня бойовики з ДНР здійснили рейдерський набіг в Артемівському районі на ТОВ «Бахмутський аграрний союз», я згадав слова канцлера Ангели Меркель: мовляв, треба докласти геркулесових зусиль, аби встановити мир і порозумітися з Росією. Без цього неможливо здійснювати реформи. Авжеж, будь-яке позитивне зрушення війна на сході вже перемножує на нуль.

А ще — без цього не повернути бюджету його висхідного призначення загальнодержавного балансу доходів і видатків. Доки не вщухнуть постріли, матимемо замість бюджету воєнно-польовий кошторис. Міноборони від початку року вже вибрало за загальним фондом держбюджету — 6 млрд. 469 млн. грн. (використано 5 млрд. 229,9 млн. грн.), за резервним — 4 млрд. 771,7 млн. грн., але не закрило всі потреби. Про витрати відрапортував заступник директора Департаменту фінансів Сергій Винник. Приємно, що вперше від початку АТО. Ще приємніше, що приводом стало рішення подвоїти зарплатню бійцям у зоні конфлікту. Але, не усунувши брутального протистояння, не позбутися і очевидних загроз для економіки регіону і країни. Це стосується і неконтрольованого зростання витрат на потреби Міноборони, і розв’язання міграційних, гуманітарних, споживчих, безпекових 

проблем.

... І про споживчу інфляцію, яка, за підрахунками Держстату, в травні проти квітня прискорилася до 3,8 відсотка. Найвищий рівень зафіксовано в Чернігівській та Київській областях — до 4,6 відсотка. А тільки на одну десяту повільніше, ніж у цих областях, споживчі ціни зростали на Кіровоградщині, Сумщині, Львівщині та Херсонщині. На дві десяті відсотка повільніше — на Харківщині. А найменший рівень інфляції 

Держстат зафіксував на Донеччині — 3,3 відсотка. Як на мене, така цінова «картина» пояснюється здебільшого особливостями структури споживання і динамікою внутрішнього попиту, що ми й передбачали у своїх прогнозах. Продовольство, цілком закономірно, найбільше подорожчало на Херсонщині, електроенергія та газ — на Київщині, транспорт — у Запорізькій області тощо.

Наголошу, лишень на загальній тенденції. Відомо, що в першому кварталі кількість відвідувачів гіпермаркетів зросла в середньому на 18 відсотків. Дещо менше, але помітно збільшилося і число відвідувачів супермаркетів. Адекватно зріс і роздрібний товарообіг, якому до того ж посприяли і зростаючі ціни. Однак покупці залишали грошей менше, ніж у попередньому кварталі, що, крім іншого, свідчить про незадовільну купівельну спроможність споживачів, а відтак — і про поточні труднощі в малому та середньому бізнесі.