Гребля з дипломів

— Ларисо, вставай, скоро десята, — благала мати-пенсіонерка доньку. — Не працюєш у конторі, так дома он скільки роботи.

— Ох, — потягнулася дочка, — яка дискотека була прикольна! А що снідати?

— От і я тебе питаю: снідатимемо що?

Ларису-контрактницю вчили всією родиною: батько-мати, дідусі й бабусі, ще й бездітні дядько з дядиною допомагали. Що плата за навчання, а що — в заліковку на кожен іспит. Рідня, вручаючи Ларі гроші, дружно кляла хабарників з університету.

І от дипломований спеціаліст вже третій рік без роботи. Влаштувалася було в банку, потім офіс-менеджером на приватній фірмі — звільнилася за якийсь тиждень. Багато, виявляється, вимагають, а мало платять. «А моя їздить у село щодня, вчителює за 460 гривень», — каже сусідка Ларисиній матері.

Коли домашні дуже дістають Ларису, та огризається: «Я що, просила пхати мене на філфак? Учителями тепер хоч греблю гати».

— Безробітні спеціалісти здебільшого — колишні контрактники, — зазначає Марина Дем’янчук, керівник служби з питань працевлаштування Кам’янець-Подільського державного університету. — Той, хто вчився за державні кошти, гарантовано отримує робоче місце. Ми маємо списки вакансій від управлінь освіти практично з усіх областей. Уже зараз готуємо листи до них, повідомляємо про кількість випускників у 2008-му, перелік спеціальностей, додаємо картки працевлаштування з побажаннями студентів.

Буває, проте, по-різному. Наша випускниця, приміром, поїхала в Рівне і повернулася: дають лише десять годин. Довелося втручатися. Знайшли ще вісім годин у приватній школі, запропонували гуртожиток.

Донецьке управління запрошувало подружню пару — історика та фізика — і одразу забезпечувало квартирою.

Наша служба створена 2004 року, вона відслідковує ситуацію й допомагає випускникам. Мені подобається, як працює управління освіти Чемеровецького району Хмельницької області. Звідти постійно приїздять до нас, відбирають кращих студентів, створюють їм належні умови. А місто Кам’янець-Подільський ніколи не виставляє вакансій. Але дає роботу багатьом. За 10 років 103 наші випускники тут стали вчителями другої категорії, 52 — першої, 35 — вищої, а чимало в дитсадках влаштувалися.

— Справді, — продовжує тему директор міського центру зайнятості Наталія Постова, — випускників нашого університету в черзі чимало. Є і з інших вузів. Загалом за 10 місяців зареєстровано 230 осіб, 144 з них прийшли зі студентської лави, 63 вже працевлаштовані. Резюме безробітних ми розміщуємо навіть на інтернет-сайтах — і вони знаходять роботу. Особливий попит на перекладачів, менеджерів.

Ми прагнемо вести моніторинг попиту, щоб ефективно використовувати державні гроші на перепідготовку. Раніше активно навчали на бухгалтерів, секретарів керівника, до речі, наші слухачі швидше знаходили собі роботу, ніж випускники з дипломами про вищу освіту. Тепер гостро бракує кадрів робітничих, обслуговуючих спеціальностей. Тому інколи ситуація дивна: щойно здобув вищу освіту, а вже маєш перенавчатися на інший фах.

Щоб абітурієнт знайшов професію, наш центр працює з ним ще в школі. Численні ярмарки професій, зустрічі юних з успішними підприємцями, публікації у місцевих ЗМІ — це не повний перелік послуг. Спілкуємося навіть із закордонними роботодавцями, які пропонують легальну роботу.

Не пропаде в житті той студент, котрий ще замолоду не чекав манни від батьків, а сам заробляв гроші, встигаючи і в навчанні, — цю істину сповідує проректор з виховної роботи Кам’янець-Подільського державного університету Анатолій Заводовський. Він, зокрема, розповів про організацію вузівської біржі праці, яка п’ять років успішно діє у ВНЗ. Її керівник третьокурсник Євген Касап залучив до роботи сто молодих людей. Євген, «продаючи» послуги своїх ровесників, має 10 відсотків з оплати їхньої праці. Зацікавлений, тому вдосконалює методи керівництва: оперативно міняє недобросовісних виконавців, дбає про гарантовану оплату праці студентів, вивчає попит на послуги та шукає роботодавців.

Така біржа діє і в коледжі Подільського державного аграрно-технічного університету.

«Отримуючи гроші, зароблені власним потом, — каже її засновник Анатолій Стратуляк, — вчишся дорожити роботою. Тоді й нахлібником у батьків чи держави не будеш».

Сформувати характер трудівника допомагають і стажування за кордоном. У фермерські господарства Великої Британії, скажімо, їдуть студенти Подільського державного аграрно-технічного університету, в органи самоврядування Польщі — Хмельницького університету управління і права.

Віра ШПИЛЬОВА.

Хмельницька область.

На Полтавщині наступного року планують закінчити встановлення лічильників газу

Енергозалежність і велика енергоємність української економіки змушують прискорити розробку Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Про план заходів на 2006—2010 роки з її реалізації на Полтавщині йшлося під час наради, яку провів голова облдержадміністрації Валерій АсадЧев (на знімку).

42 відсотки природного газу в Україні використовують підприємства житлово-комунального господарства. Щоб його економно витрачати, галузь необхідно реформувати, відзначив начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Тарас Ткаченко. На жаль, законодавством не визначено ні шляхи, ні етапи модернізації підприємств. Установлення лічильників та використання альтернативних джерел енергії — основні шляхи зменшення використання природного газу. Хоча сьогодні його споживання дещо зменшилося, частково через його подорожчання та теплу зиму.

Одним з альтернативних видів енергії є електрика, якої в Україні виробляється достатньо. Але й в електроенергетиці є проблеми. Найголовніша — зношеність розподільчих мереж. Тільки на заміну існуючих в області потрібно 530 мільйонів гривень, повідомив виконувач обов’язків голови правління ВАТ «Полтаваобленерго» Володимир Чернявський. План заходів передбачає реконструкцію, модернізацію та будівництво розподільчих електромереж за рахунок власних коштів електроенергетичних компаній.

Щодо оснащення лічильниками газу житлового фонду, то у 2008 році відповідною програмою заплановано це завершити. Усього передбачено встановити 73,3 тисячі лічильників у газифікованих квартирах та малоповерхових житлових будинках. На початок листопада цього року їх установлено 79 відсотків від загальної кількості.

Дмитро СКОБЕЛЬСЬКИЙ.