Про рожеві окуляри. З дужками

Група «Приват» продає свої гірничо-металургійні активи.

Темпи зростання промисловості впродовж року неухильно скорочуються, незважаючи на сприятливу кон’юнктуру на зовнішніх ринках. Це свідчить про низький рівень управління галуззю. І, зрештою, через високу питому вагу промисловості в структурі ВВП це позначилося на його вимірі за підсумками 11 місяців: 7, 2 відсотка проти 7,3 — за січень—жовтень. У листопаді здала свої позиції добувна галузь, хоч її результат за січень—листопад на 10,7 відсотка кращий від аналогічного показника минулого року. Поза сумнівом, нестабільна робота галузі зумовлена нестачею інвестицій у розвиток основних фондів. Оскільки в усіх на язиці сьогодні вартість імпортного природного газу, нагадаю, що саме низькі ціни на нього впродовж багатьох років гальмували розвиток власної добувної галузі і зробили невідворотним подорожчання блакитного палива власного видобутку. Якщо зняти рожеві окуляри, то тільки відмовившись від фіксації низьких цін на власні ресурси, можна досягти прогресу в добувній галузі. Так, за деякими підрахунками, якщо підняти ціну до 80 доларів США за тисячу кубометрів, можна збільшити видобуток до 2 мільярдів кубометрів на рік, істотно покращивши енергобаланс країни. Незалежно від того, хто стане Прем’єр-міністром, йому доведеться збільшувати ціну на природний газ для населення, для чого вочевидь варто переглянути нинішню систему субсидіювання. І що швидше, то безболіснішим для країни буде цей крок.

Ще більше не дотягла до жовтневого здобутку переробна промисловість (93,7 відсотка), щоправда, за результатами 11 місяців вона випереджає аналогічний показник минулого року, проте на рівень статистичної похибки. 4,0 відсотка продукції порівняно з жовтнем «не дотягли» целюлозно-паперова та видавнича галузі, 15,2 — коксівна і нафтопереробна, 0,4 — хімічна і нафтохімічна. Найбільш прикрим і важкопояснюваним з огляду на сприятливу кон’юнктуру на світовому ринку видається статистичне відставання від жовтня машинобудування (на 3,0 відсотка) і металургійного виробництва (на 3,1 відсотка), попри це, від початку року вони зберігають тверді позиції. Причина, очевидно, в корекції на рівень інфляції. Стає дедалі очевидніше, що подорожчання експорту тягне за собою подорожчання продукції виробників на внутрішньому ринку, що посилює макроекономічні диспропорції, розкручуючи інфляцію попиту водночас з інфляцією витрат. Поза тим споживачів закликають дивитися на реалії крізь рожеві окуляри. З дужками. Мовляв, харчова промисловість загальмувала, але попит і без того високий. У роздрібному і великооптовому сегментах ціни на нафтопродукти продовжують зростати, але уряд домігся їхньої стабілізації.

Коригування оцінки аудиторської компанії Рrіcewaterhouse Coopers, як відомо, стосувалося привабливості нашої податкової системи, воно цікаве саме по собі (про саму оцінку, зроблену на замовлення Світового банку, ми згадували у попередніх «Балансах»). Нагадаємо, Україна в розділі рейтингу «Сплата податків» посіла 177-ме місце серед 178 країн. Попри це Мінфін вважає таку оцінку невиправданою, грубо кажучи, пропонуючи аудиторам протерти окуляри. З дужками. Бо вони, з’ясовується, не врахували, що платники податків можуть використовувати електронну форму декларування звітності. А відтак, за кількістю платежів Україна мала б посідати 136-те, а не 176-те місце, як у звіті Світового банку. На «провадження, складання та подачу податкової звітності» підприємці витрачають не 2085 годин на рік, а щонайбільше 550. Тому за цим критерієм Україна мала б посідати 156-те, а не 177-ме місце. І загальна ставка на прибуток мала б становити 55,6, а не 57,3 відсотка, що дає змогу піднятися ще на одну рейтингову сходинку. На ці доволі запізнілі резони можна було б і зважити, якби вони не смішили. Цікаво, чи знають у Світовому банку нашу примовку: «Не вмер, то здох!». Поза тим реакція Мінфіну — це вже інформаційний привід, який викликає резонну цікавість, чому так прискіпливо головне фінансове відомство країни не аналізує ступінь адміністрування податків, який дедалі більше розширює поле для зловживань і корупції? Без такого аналізу будь-хто «п’ять копійок» від Мінфіну у бік вищеозначеного рейтингу спише на тривіальний захист відомчого мундиру.

Деяким платникам податків уже давно не до п’ятаків, бо їх цікавлять мільярди. Так, стало відомо що російська «Євраз Груп», за якою стоїть мільярдер Роман Абрамович, купує в групи «Приват» сталеливарні, гірничорудні та коксохімічні активи приблизно за 3 мільярди доларів США. Про підписання угоди щодо придбання 99,25 відсотка акцій ВАТ «ГЗК «Суха балка» (потужністю 3,75 млн. т аглоруди на рік), 95,57 відсотка акцій ВАТ «Дніпровський метзавод імені Петровського» (потужністю 1,8 млн. т чавуну і 1,23 млн. т сталі на рік), 93,4 відсотка акцій ВАТ «Коксохімічний завод «Баглейкокс», 98,65 відсотка акцій ВАТ «Дніпрококс» і 93,83 відсотка акцій ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» (загальною потужністю 3,52 млн. т металургійного коксу на рік) «Євраз» уже повідомив. Як і про те, що заплатить за активи частково акціями додаткової емісії з дисконтом, а частково — грішми. Утім, умови та структура угоди, яку планують закрити в першому кварталі наступного року, нехай цікавлять власників потужних фінансово-промислових груп. На які зміни можна очікувати після цього передусім на коксохімах? Логічно думати, вважають експерти, що в цьому разі якісніше коксівне вугілля з шахт «Распадська» та «Південкузбасвугілля», контрольованих «Євразом», закриє наявний дефіцит сировини на українських коксохімах. Гадаю, це ще одна приємна новина для металургійного сектору, який вимушений здебільшого імпортувати металургійний кокс. Не виключено також, це може стати останнім аргументом на користь заборони видобутку коксівного вугілля на небезпечних глибинах, що вже сталося на шахтах імені Засядька та Калініна.