Побачити за деревами ліс

1 січня 2008 року спливає термін мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Закон України від 19 грудня 2006 року «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» був компромісним рішенням між прибічниками та противниками мораторію, він зменшив політичну напругу в суспільстві, але завдав великого удару по економіці держави.

Суттєвих збитків зазнало насамперед сільське господарство. Адже без включення земель сільськогосподарського призначення товарного виробництва в економічний обіг не доводиться розраховувати на серйозні інвестиції в аграрний сектор, довгострокові кредити, капіталізацію господарств. На жаль, не захистив закон землі сільськогосподарського призначення від розпродажу. На фоні офіційних заборон сформувався тіньовий ринок, через який пройшли сотні гектарів землі.

Крім того, захищаючи одну категорію земель, держава поставила під удар інші. Адже розвиток гірничих підприємств, підприємств з виготовлення будівельних матеріалів, будівництво доріг не могли зупинитися. Дефіцит земель, які за законом можуть підлягати відчуженню задля суспільно важливих потреб, породив суперництво за території, які до категорії земель сільськогосподарського призначення не належать. Особливо болюче це вдарило по землях рекреаційного, лісогосподарського призначення. Якщо, наприклад, між населеними пунктами треба було прокладати дорогу, то, звичайно, жертвували лісосмугою або й лісом.

Втім, для збереження родючості землі ліси так само необхідні, як повітря і сонце. Втрата лісів — це не просто втрата зеленого масиву, а це серйозні порушення гідрологічного режиму, зміна рівня водойм, зміна рівня річок, а також активізація ерозійних процесів. Щороку, зокрема за рахунок втрати лісів, безповоротно деградують десятки тисяч гектарів землі, і ми опиняємося перед загрозою спустелювання.

Україна посідає восьме місце в Європі за площею лісів. Втім, ми не такі вже багаті, як нам здається. Якщо в країнах Східної Європи, скажімо, лісистість становить майже 40 відсотків, то в нас — лише 15,6 відсотка. Частина наших зелених насаджень є штучно створеною і потребує особливого догляду, частина міститься в зоні радіоактивного забруднення. Лісові пожежі, шкідники та хвороби лісу, незаконні рубки, негативні наслідки зміни клімату призводять до катастрофічного зменшення лісових запасів країни. До того ж у нас є внутрішні проблеми, які заважають ефективно працювати галузі. Закріплення лісів за підприємствами різних відомств — Держкомлісгоспу, АПК, Міноборони, МНС, Мінприроди — ускладнює державний контроль за їх охороною та використанням.

Більше, ніж від стихії та шкідників, ліс потерпає від людини і особливо від вирубок, коли економічна доцільність перевищує екологічну. До речі, проблема ця спільна для багатьох країн світу. Статистика свідчить, що на землі щорічно вирубується близько 13 млн. гектарів лісів, тобто щохвилини — площа в 36 футбольних полів. Україна, яка не має надлишків лісового запасу, змагається за першість у цих показниках. Цікаво, що до 1995 р. Україна не експортувала жодного кубометра лісу, і от за кілька років стала одним з перших експортерів високосортної деревини. Лише 2000 року, за авторитетними джерелами, вивезено за кордон майже 1,3 млн. кубометрів цінних порід дерев. Обсяги експорту з кожним роком зростали. 2003 року вдалося зупинити ці темпи. Причому офіційна статистика рубок розходилася з неофіційною — ліси потерпали від самовільних, незаконних рубок.

Спокуса легкого прибутку на розпродажі загальнонаціонального багатства, яким є лісовий фонд, та бездіяльність контролюючих органів спонукають ділків до протиправних рубок, у тому числі в найбільш цінних, з екологічної точки зору, так званих лісах першої групи, серед яких і нечисленні заповідні праліси, а їх у нас лишень від 2 до 5% в структурі держлісфонду. У більшості ж європейських країн відсоток площ під пралісами становить до 25%. Наприклад, у Швеції в цих лісах ніколи не гуляла сокира.

У кримських лісах масово проводилася браконьєрська вирубка цінних порід дерев, насамперед деревовидного ялівцю, який зараз перебуває на межі зникнення. Під виглядом санітарних рубок у Карпатах знищили сотні гектарів молодого здорового лісу, що спричинило численні повені. В Україні навіть було ухвалено закон про заборону суцільних рубок у Карпатах. На превеликий жаль, попри наявність такого закону, Комітет лісового господарства так і не змінив технологію вирубок лісів у Карпатському регіоні, не відмовився від суцільних рубок, мотивуючи неготовністю до застосування нових технологій. І до сьогоднішнього дня суцільні рубки в Карпатах тривають. Грамотно вирубувати ліси — це прибирати старі дерева, середній вік яких перевищив 60 років. Бо тоді ліс починає старішати, значить, менше виробляє кисню і заважає розвиватися новій порослі. Але головне при цьому — прибирати дерева вибірково, а не вирубувати суцільними ділянками.

Цікавий досвід є в наших сусідів. Наприклад, швейцарці теж пропонують здійснювати не суцільні рубки, а вибіркові, створюючи між дерев так звані вікна, що стають на заваді вітровалам, не дозволяючи пошкоджувати ліс. Крім того, вони рекомендують переформувати однорідні ліси в неоднорідні, деревостани однакового віку — у різновікові. Тоді в лісі сусідами є бук, дуб, смерека, явір, а вік груп дерев відрізняється десятиліттями. І все це — на одній території. Але, на жаль, ми не поспішаємо прислухатися до порад.

Величезне досягнення України — лісосмуги , які рятували від буревіїв, виносу земель, посух, — теж страшенно постраждали від самовільних вирубувань. Проте про їх відновлення жодне з відомств, яке відповідає за збереження лісу, не поспішає потурбуватися.

Сьогодні площа лісу, який висаджується, хоч і перевищує площі, які вирубуються, є недостатньою для відновлення екологічної рівноваги. Саме це зазначає Президент України Віктор Ющенко у своєму дорученні Кабінетові Міністрів, вимагаючи збільшити площу українських лісів. «В останні роки нові лісові насадження в Україні щорічно з’являються на площі 45—50 тисяч гектарів порівняно з 55—100 тисячами, які висаджувалися впродовж 1966—1990 років. Це лише на 30—50 відсотків перевищує площу зрубу», — зазначає в листі до уряду Віктор Ющенко. Звичайно, це дуже мало, якщо врахувати, що частина дерев не прийнялася, а частина, можливо, загинула з огляду на останні погодні аномалії.

Будьмо реалістами: попит на деревину і надалі зростатиме. Вчені ще не винайшли штучного матеріалу, здатного замінити екологічно чисту деревину. Отже, деревопереробна промисловість і надалі розвиватиметься, надаючи робочі місця тисячам громадян України і забезпечуючи країну необхідною продукцією. Але нам нарешті потрібно поставити знак рівності між економічною та екологічною складовою лісогосподарської діяльності. Підтримувати в належному стані заповідний лісовий фонд можна лише за умови ефективного ведення лісового господарства на інших площах. І тут у пригоді повинні стати екологічна культура, талант господарників та вміння бачити, як-то кажуть, за деревами ліс.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.