З огляду на численні коментарі у ЗМІ з приводу начебто порушень Регламенту Верховної Ради України під час голосування за кандидатуру Прем’єр-міністра України на пленарному засіданні 11 грудня прес-служба надає коментар щодо процедури голосувань у парламенті.

Повернення до повторного голосування за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду Прем’єр-міністра України на пленарному засіданні Верховної Ради України у вівторок, 11 грудня, ґрунтується на вимогах Регламенту Верховної Ради України і є усталеною парламентською практикою.

Зокрема, за висновками фахівців Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, згідно з частиною 3 статті 48 Регламенту, а також статті 29 (ч.1) і статті 50 (ч. 1—2), у разі порушення встановленої цим документом процедури при голосуванні будь-якого акта Верховної Ради «народний депутат, інший суб’єкт права законодавчої ініціативи чи його представник можуть звернутися до головуючого на пленарному засіданні із заявою про порушення цього Регламенту при розгляді й голосуванні питання». Зокрема, саме так вчинив представник фракції БЮТ Олександр Турчинов, заявивши про порушення, що мали місце під час першого голосування за кандидатуру Ю. Тимошенко.

Згідно з Регламентом, «головуючий на пленарному засіданні повинен невідкладно вжити заходів для усунення порушень Регламенту, а у разі порушення процедури голосування або виникнення перешкод, які могли вплинути на результати голосування під час його проведення, провести за рішенням Верховної Ради повторне голосування без обговорення». Саме таке рішення на підставі вимог Регламенту Верховної Ради України і мало б бути прийнято.

Прес-служба зазначає, що у Верховній Раді України ІV—V скликань практика повернення до голосування з того чи іншого питання застосовувалася 184 рази.

Наприклад, кадрове питання про обрання керівництва парламенту — постанова № 1067-3, яка вносилася народними депутатами В. Ющенком, О. Морозом, П. Симоненком і Ю. Тимошенко, — переголосовувалося двічі, 23 і 24 травня 2002 року.

Що криється за інформацією про спробу замаху?

1. Ганна Герман (Партія регіонів):

— Я не експерт-криміналіст і нічим у цьому питанні допомогти не можу. Якщо є такі сигнали, очевидно, ними мають займатися фахівці правоохоронних органів.

2. Юрій Павленко («НУ—НС»):

— Буде офіційна інформація — станемо її коментувати, хоча я не виключаю, що багато хто зацікавлений, щоб її (Юлії Тимошенко) не існувало. Та сьогодні я не маю жодної офіційної інформації про такі факти.

3. Володимир Литвин (Блок Литвина):

— Думаю, Юлії Тимошенко просто треба вжити заходів, щоб усе було гаразд. Невідомо, чи така загроза справді існує. Але, як на мене, в цій ситуації краще перестрахуватися. Це я кажу як людина, як пересічний громадянин.

4. Андрій Шкіль (БЮТ):

— За інформацією про можливий замах на Юлію Тимошенко стоїть лише політична кон’юнктура. Не випадково такі чутки поширюються з Росії, бо це єдина країна в світі, яка хоче зобразити Україну як ненадійну державу. Нині Юлія Тимошенко — єдина людина, яка реально претендує на посаду Прем’єр-міністра. І така інформація дестабілізує ситуацію навколо неї. Хоча я до кожної подібної ситуації ставився б серйозно, бо дуже багато осіб, зацікавлених у тому, щоб такий замах мав місце.

5. Олександр Голуб (КПУ):

— За такими повідомленнями стоять політтехнології, які неодноразово використовувалися Блоком Юлії Тимошенко під час передвиборної кампанії і після неї. Згадайте тільки появу книжки «Вбити Юлю». Такі «заходи» мають на меті зайвий раз привернути увагу до кандидатури Юлії Володимирівни і вчинити тиск на Президента і на представників помаранчевої коаліції, щоб вони віддали необхідні голоси на затвердження її Прем’єр-міністром.

Надія СМІЯН.