Минулого тижня в окупованому Криму маріонетки Кремля організували святкування Дня Росії для себе особисто і для тих, хто все попереднє життя стогнав в «українському ярмі» від неможливості «померти на «родінє» в Росії. Щоправда, як розповідають кримські знайомі, ця заповітна мрія з ближчої віддалі видається декотрим їхнім землякам уже не такою привабливою, як це було у березні. «Родіна» багато наобіцяла, але поки що твердо гарантує лише одне: економічний, соціальний і правовий безлад на «поверненому» в лоно «рідної матері» півострові значно скорочує шлях до остаточного здійснення «похоронного» бажання...
Але свято є свято. Вітаючи свій ще недавно просто «кримський народ», а нині прискореними темпами за допомогою «зелених чоловічків» переведений у статус населення суб’єкта Російської Федерації, «голова» тамтешнього «парламенту» Володимир Константинов пафосно заявив: «Крим вибрав і обстояв свою єдність з Росією. Ми її вистраждали і завоювали... Кримчани не забудуть того прекрасного відчуття свободи і торжества справедливості, пережитого емоційного піднесення... Процвітання Криму — це кращий доказ усьому світові того факту, що все зроблено правильно... Не сумніваюся, кримчани обов’язково продовжать виконання своєї історичної місії — побудову нового Криму. Для цього в нас є все необхідне: довіра і підтримка федерального Центру, наша рішучість у досягненні поставленої мети, величезний політичний досвід. І відчуття того, що ми переможці!».
«Процвітання справді відчувається на кожному кроці, — відкоментувала виступ Константинова на урочистому засіданні моя давня євпаторійська приятелька, — цвітемо, аж пахнемо... пліснявою...». (Прізвища співрозмовниці із зрозумілих причин не вказую. Вона вже мала багато неприємностей за свою «зрадницьку» позицію. Від погроз «скрутити голову» до «побутових дрібниць». Наприклад, за телефонну розмову зі мною напередодні «референдуму». Сказане не сподобалося пасажирам і водієві маршрутки: високе «емоційне піднесення» вони звели до низької брутальної лексики і виштовхали «фашистку» з мікроавтобуса. Свобода в тамтешніх реаліях має специфічні ознаки. Вона, як папуга, котрого тримають у клітці, для «профілактики» ще й прив’язавши лапку до жердки).
«У нас величезне піднесення, — пояснює євпаторійка. — «Підносяться» ціни на продукти, ліки, «підноситься» безробіття, черги до банків та інших установ. Також «підносяться» податки для тих, хто здає курортну нерухомість і міні-готелі — традиційний промисел кримчан. Щоправда, є в нас і випадки зниження, для рівноваги, мабуть: урожаїв, харчів у крамницях, зарплат для тих, хто працює не в бюджетній сфері. А загалом, якщо перейти на звичну для нашої «влади» статистику, то єднання з Росією принесло Криму «процвітання» на 93 відсотки і продовжує зростати з небаченою, небувалою силою. Тобто чого не бачимо — того не бачимо, чого не бувало, того немає...».
У моєї приятельки завжди було почуття гумору. Нині воно забарвлене чорними нотами: пройдисвіти з «досвідом» політичного шахрайства перетворюють її землю на безправний придаток до країни, у якій «процвітання» вже давно відгонить нестерпною гнилизною.
Константинов, котрий «вистраждав свою перемогу», більше відомий у Євпаторії як аферист, від махінацій його будівельної компанії «Консоль ЛТД» справді постраждало багато людей, і тільки заслуги перед Москвою врятували його від тюремних «апартаментів». «Нині,— розповідає ще один знайомий євпаторієць, — руїни «Консолі» доцвітають, ресторани й кафе міста також «скидають пелюстки», на завжди переповненому міському пляжі, де рушник не було куди кинути, хоч циганським табором заїжджай... Санаторії й оздоровниці порожні, місцевих «добровільно» заганяють «відпочивати» в них, аби курортні об’єкти «не зацвіли» до загину. Туристичній галузі загрожує колапс, це я знаю не з газет і телебачення. Президент Росії, напевно, це добре розуміє, тому і «радить» бюджетникам і чиновникам Федерації відпочивати в Криму за рахунок підприємств та профспілок. Але навіть «шара» не приваблює російських клерків. У Москві, кажуть, навіть з’явився новий вид торгівлі — довідками, що відпочивав на півострові...».
Парадна доповідь Константинова викликала саркастичні відгуки і в соцмережах. «Ага, процвітаємо. Рис пропав, води немає, полуницю вивезти не можемо і в себе продати також, ціни космічні, ліків немає, відпочивальників не видно, банківська система — повна ж..., зарплати низькі порівняно з цінами, людьми вважаються тільки росіяни, атестати дітям видали тільки російського зразка, хоча Київ прислав українські..., а так усе чудово!!! Не смішіть народ», — обурюється «Кримчанка», а «Доброзичливець» розтлумачує суть «історичної місії» кремлівських лакуз — «знищення Криму».
І все-таки в одному Константинов має рацію: світ переконується в «правильності» дій «Путін та Ко ЛТД»: і нинішнє «процвітання» Криму в російській окупації — найліпший тому доказ. Не світить благоденство сонячному півострову і в майбутньому. Труднощі «перехідного періоду» перекочують в нього, як віруси в ослаблений організм. Інвестори в ризиковану територію грошей не вкладатимуть («доброчинець» Кадиров навряд чи врятує ситуацію), заможні іноземні туристи на невизнану у світі територію приїдуть так само, як «їдуть» в Абхазію: їх не привабить ні розкішна природа, ні пальми, ні море, ні запланована Держдумою гральна зона в Криму; сільське господарство без поливу зів’яне, мов троянда в порожній вазі. Все ще більше здорожчає, а люди... Що люди? «Торжество справедливості» гоблінів обійдеться без цього «баласту»...
...Є інформація, що до «історичної місії» хоче примкнути і «жертва одеських націоналістів» — російський режисер Станіслав Говорухін. У його творчих планах — патріотична кінострічка про повернення Криму в Росію (натхнення вповзає в голову цього митця паралельно з «поверненням» до Москви прихоплених колись територій: то республік Північного Кавказу, то автономії з Півдня України...). Кажуть, у новому «шедеврі» буде кілька сюжетних ліній. Одна — про «самоорганізацію мешканців Криму, які вирішили закрити в’їзд на півострів українським націоналістам». Друга — про «керівників автономії і процес ухвалення рішення про референдум і його втілення у життя». Особливий акцент у всіх лініях — на ролі президента РФ в історичних процесах. Але, найголовніше, історичного у всіх відношеннях кремлівського агресора гратиме... сам «народний артист Росії» Путін. Принаймні є така в режисера ідея.
Як бачимо, метастази «процвітання» проникли не тільки на територію Криму. Уражені голови навіть кіно — цей «найважливіший вид мистецтва» — перетворюють на імперську плісняву.
