Друзі танка «Лінкольн»

Два англійські танки часів Першої світової війни минулого століття, що стоять біля Луганського обласного краєзнавчого музею, стали для луганчан такими звичними, що вони їх уже й не помічають. Хіба що гості обласного центру зупинять свій погляд на дивних машинах, поцікавившись, звідки взялися ці махини і хто їх тут поставив? Однак з деякого часу до цих танків привернута пильна увага міжнародних організацій, серед яких найбільший інтерес до них виявляє британське історичне товариство «Друзі танка «Лінкольн». Можна сказати, що завдяки керівникові цього товариства британцю Робертові Скотту сьогодні навколо англійських танків почався справжній ажіотаж. З’ясовується, вони справді унікальні. А історія їх така.

У жовтні 1914 року секретар Комітету імперської оборони Великобританії полковник Е. Суїнтон, капітан Туллок і банкір Стерн порушили питання про будівництво самохідних «бліндованих фортів». Ішлося про бойові гусеничні машини, здатні пересуватися пересіченою місцевістю, через окопи, рови і дротяні загородження. Військовий міністр пропозицію Суїтона залишив без уваги, тоді як морський міністр У. Черчілль ними зацікавився. І не зволікаючи перейшов до справи.

У лютому 1915 року під егідою Адміралтейства (а Черчілль був його першим лордом) утворився «Комітет сухопутних кораблів», який і зайнявся створенням бойової гусеничної машини. До речі, існував ще один проект такого «бліндованого форту», що представляв собою велетенську машину на трьох колесах, кожне з яких мало розмір 12 метрів(!). Командувач військ Великобританії у Франції генерал Дж. Френч, який перебував під враженням від величезних втрат англійців, негайно відгукнувся на пропозицію Суїтона, а офіцери його штабу сформулювали основні вимоги до «сухопутного крейсера». Це має бути порівняно невелика сухопутна машина з протикульовою бронею, здатна долати воронки діаметром до 4 метрів і дротяні загородження, розвивати швидкість не менш як 4 км/год, мати екіпаж до 6 осіб, гармату і два кулемети.

Таку машину й було створено. До того ж у суворій таємниці. Англійці розуміли, що успіх гарантує тільки раптова поява нової техніки на полі бою, тому під час транспортування залізницею машини прикрили брезентом і пустили чутку, що це величезні цистерни для палива. Для більшої переконливості на них написали російською: «Обережно, Петроград». Танк у перекладі з англійської позначає «цистерна, бак, резервуар». Цей термін і прижився в російській та англійській мовах.

Усього танків марки МкV до Росії потрапило сто одиниць, які здебільшого були на озброєнні білогвардійської армії Денікіна. 30 з них потім у бою захопили червоноармійці. Причому, як розповідають луганські історики, іноді це відбувалося за допомогою кінної кавалерії. Климентій Ворошилов і став ініціатором того, щоб полонені машини, які залишилися «в живих», були передані в міста і встановлені як пам’ятники бойового оснащення військ Червоної Армії. 1938 року за наказом командарма, сім міст, серед яких, звісно, був і Луганськ, одержали по два англійські танки МкV. На батьківщині Ворошилова вони стали частиною комплексу Борцям революції і простояли там багато років.

У період, коли розвінчали культ Сталіна, а Ворошилов, м’яко кажучи, опинився не в шані, в Луганську прийняли рішення знищити цю зброю смерті. Але виконати намічене виявилося справою непростою. На захист танків стали старі більшовики. Під покровом ночі вони зарили машини в землю на території заводу й у такий спосіб перешкодили їх знищенню. Музейні працівники кажуть, що навіть сьогодні всередині танків вони знаходять залишки землі, що залишилася після поховання в ті далекі роки.

До наших днів дожили тільки п’ять екземплярів. Два з них знаходяться в різних місцях Росії, один у Харкові і два — в Луганську. За зізнанням музейних працівників, інтенсивна робота з вивчення історії англійських «сухопутних кораблів» розпочалася лише три роки тому. Власне, після того, як ними серйозно зацікавилися англійці. На жаль, в обласному архіві жодних матеріалів щодо цього не збереглося, як не збереглися і газети 1936—1938 років. Історію англійських танків луганської прописки збирали по крихтам. Повнішу інформацію, документи привіз у Луганськ керівник британського історичного товариства «Друзі танка «Лінкольн» Роберт Скотт. Він обстежував один з танків і дійшов висновку, що його внутрішній стан дуже задовільний. Друга машина чекає на обстеження, її поки що не відкривали, але є надія, що вона теж непогано збереглася. Щоправда, по броні вже пішли тріщини. До речі, Роберт Скотт привіз один унікальний документ — посібник з водіння танка МкV, датований тим часом, коли машину було випущено. Тож не виключено, що після реставрації танк може ожити.

Сьогодні в Луганську створено проект реконструкції і реставрації унікальних англійських бойових машин. Один з членів робочої групи Петро Шевченко підкреслює, що йдеться не просто про ремонт, а саме про відновлення танків. Це перший такий досвід в Україні. Потрібно дослідити, вивчити, а потім — зберегти структуру металу, броні, відновити всі робочі вузли. До роботи буде залучено фахівців Інституту ім. Патона, луганських вчених, інженерів. Для такої роботи, звісно, потрібні великі гроші. До слова, у Великобританії не збереглося жодної такої машини, тому кожен її екземпляр узято на суворий облік, а власникам унікальних історичних машин з боку товариства «Друзі танка «Лінкольн» надається всіляке сприяння. Однак профінансувати відбудовні процеси за всієї своєї зацікавленості англійці не можуть. Міська влада Луганська виділила частину грошей на перший етап проекту, однак їх вочевидь недостатньо. Йдеться щонайменше про мільйон доларів. Луганці прийняли рішення звернутися по допомогу в ЮНЕСКО. Це рішення підтримує і Роберт Скотт. Сьогодні він полетів у Африку. Звідти прийшло повідомлення, що англійський танк минулої епохи, виготовлений в англійському місті Лінкольні, знайдено в тамтешній пустелі.

Луганськ.

Фото автора.