Голодомор став основним напрямом української дипломатії. За вимоги визнати голодомор геноцидом вочевидь лінгвістична неграмотність. Саме у сенсі цього слова закладено конфлікт між розходженням трактування подій частиною українських і російських учених. Геноцид — це переслідування конкретної національності, а події 30-х років мали всенародне значення.

Але головне нерозуміння політичних наслідків цього злочину полягає в іншому. Голодомор був однієї з неминучих і трагічних для величезної кількості людей помилок тоталітарного режиму. Згадаймо гасло радянської влади: «Спираючись на бідняка, у союзі з середняком, ліквідуємо куркуля як клас». Право вирішувати остаточно з урахуванням місцевих умов було надано комбідам. Приміром, у Житомирській області куркулями визнавали людей, які мають коня. Якщо всіх, хто має коня, вислати, хто буде конюхом? На чолі більшості колгоспів стали неуки.

Відповідно до вимог базік, яких було більшість при владі після революції, щорік має зростати виробництво зерна. Відтак цілком логічне нерозуміння невиконання планів, що збільшувалися з кожним роком. Додамо робітників, які в ті роки жили впроголодь, вони не могли розуміти, що селяни не мають магазинів і їм треба мати запаси зерна для життя. Каральні загони, що складалися в ті роки в основному з робітників, вважали порожнє селянське господарство наслідком лінощів хазяїв. Це їм вселяла панівна пропаганда. Лише страх недоучок залишитися без селян зупинив знищення сільського населення. Запроваджено драконівські заходи на заборону виїзду із сільської місцевості.

Мого прадіда грабували і розкуркулювали сусіди, котрі вставали на роботу набагато пізніше від куркулів. Його, нащадка засновників села в Сибіру, вислали, дозволивши з собою взяти тілько лопати і сокири. Куркулі змогли на порожньому місці в тайзі створити нове село. Моя півторарічна тітка, залишена в землянці (треба було будувати землянки собі й сусідам) була з’їдена комарами. Будемо порівнювати трагедії?

Порушуючи питання голодомору в панівному трактуванні, культивується страх перед тоталітарним режимом. Учені, які зійшли до ступенів у період радянської влади, намагаються виправдати свій страх. Замість розуміння того, що помилки, зроблені базіками, які прийшли до влади на початку радянського правління, набагато небезпечніші для режимів загального одномислення. Розуміючи неминучість помилок таких правлінь, ми звільняємося від страху перед минулим. Звільняємо своє мислення й усвідомлюємо необхідність вільнодумства.

Дніпропетровськ.