До збереження народних традицій у Закарпатті — ставлення особливе. Засвідчують це й фестивалі, за кількістю й розмаїттям яких край б’є рекорди. Майже кожен район має своє народне свято. Для Рахівського — це «Гуцульська бринза» та фестиваль ріпи (місцева назва картоплі), для Міжгірського — «На Синевир трембіти кличуть», для Іршавського — «Гамора» (за назвою єдиної в Європі діючої водяної кузні-музею в селі Лисичеве) та фестивалі, присвячені пам’яті автора пісні «Верховино, мати моя» Михайла Машкіна й знаменитого силача Фірцака-Кротона з села Білок. Для Тячівського — «Мелодії солених озер», для Виноградівського — «Кришталеві грона», Для Хустського — «Селиський сир» та «Золотий нарцис», для Мукачевого — «Червоне вино» та «Свято меду». Мають свої фестивалі й національні меншини: румунська — «Мерцішор», словацька — «Словенська веселіца», русинська — «Червена ружа», ромська — «Пап-джаз-фест». Для Ужгорода традиційним став міжнародний фестиваль телерадіопрограм для національних меншин «Мій рідний край».

Свята служать не лише збереженню традицій. Окремі з них мають і практичне призначення. От хоча б «Гуцульська бринза». На цьому велелюдному святі вшановують працю чабанів. Вони все літо випасають на полонинах отари, котрі нагулюють на альпійському різнотрав’ї екологічно чисте м’ясо та дають молоко для виробництва «гуцульської віагри» — бринзи. Рік у рік цей фестиваль стає дедалі популярнішим. Останній, що відбувся у вересні цього року, зібрав в урочищі Буркут гостей з України, Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі, Британії, Португалії й навіть із-за океану. Їхні очі кохалися в барвах гуцульських ліжників, рушників, кептариків та вишиванок, які зодягнули на свято не лише рахівчани, а й закарпатські достойники — голови держадміністрації, облради. У вишиванці був і колишній голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, тепер — народний депутат України. Він свого часу долучився до організації цих фестин і до збереження унікальних пам’яток краю — дерев’яних храмів.

Чи не вперше в житті зарубіжні гості мали нагоду чути коломийки й бачити запальні танці, скуштувати бринзи, баноша, бограча, шашлика, інших шедеврів вівчарської кулінарії. І майже всі запевняли, що завітають сюди ще не раз, привезуть знайомих. А це — крок до перетворення Гуцульщини на туристичну Мекку.

Пісенний фестиваль «На Синевир трембіти кличуть», що проходить на берегах «Морського ока» (так ще називають озеро в Міжгірському районі) дедалі більше приваблює й туристів, і зірок української естради. У ході фестивалю жертвуються кошти на підтримку дитячих будинків сімейного типу. Тож справді: у щастя людського є рівні два крила — красиве і корисне.

Закарпатська область.