Пекарі протестують проти вивезення зерна за кордон

Учора під стінами Кабміну протестували пекарі. Мітинг людей такої мирної професії, треба зазначити, самі державні чиновники і спровокували.

Стурбованість пекарів спричинила нещодавня заява чиновників Мінагрополітики, що експорт зернових може стартувати вже цього тижня. Протестують пекарі й проти планів Кабміну, де сьогодні на засіданні планувалося розглянути питання про збільшення квоти на продаж за кордон хлібних культур, можливо, вдвічі, до 2,4 мільйона тонн.

Самі чиновники такий крок, зокрема, аргументують благополучним прогнозом урожаю озимих на наступний рік. Хоча будь-який знаючий агроном назве це твердження абсурдним. Адже в якому стані озимі будуть до весни, залежить насамперед від небесної канцелярії. Не витримує жодної критики ще один аргумент із керівних кабінетів на користь експорту, мовляв, у країні склалися більш-менш стабільні ціни на хліб. Навряд чи повзуче подорожчання можна назвати стабільністю. З початку року в середньому він зріс у ціні на 15,4 відсотка, причому за останній місяць — на 4,1 відсотка. Показник, як для європейської держави, неприпустимо високий. До того ж вартість буханця в будь-який момент може злетіти до позахмарних висот, ударивши по найбільш незахищених верствах населення. І можна припустити, що вивезення колосових за рубіж і спровокує «вибух» хлібних цін. Не треба забувати, що обмеження експорту запроваджено як тимчасовий захід, поки не буде сформовано держпродрезерв. Але й тут прокол: Аграрний фонд за станом на 14 листопада закупив 256 тисяч тонн продовольчого зерна нового врожаю за завдання у 710 тисяч. У багатьох областях засіки також залишаються незаповненими. Однак у столичних кабінетах, чи то з великої любові, чи то бажаючи експортом розрахуватися за підтримку на виборах, збираються зробити крок назустріч зернотрейдерам. І зрозуміло, чому саме тепер і до чого такий поспіх. Адже кінець року — найбільш привабливий період для торгівлі на зовнішніх ринках. А в січні у головних покупців українських зернових уся бізнесова діяльність завмирає.

Пекарі не вимагають заборони на вивезення хлібних культур за кордон. Вони просять Кабмін ввести експортне мито на зерно, щоб стримати зростання цін на сировину на внутрішньому ринку для підприємств переробної галузі. А засоби, отримані як мито в бюджет, повернути аграріям, щоб стимулювати виробництво найбільш необхідних сільгоспкультур. Того самого жита, борошно якого доводиться активно імпортувати з Білорусі. Нинішнього року його зібрано менш як 600 тисяч тонн за потреби країни в 800 тисяч.

Пекарі закликають розробити і прийняти урядову постанову, що чітко визначала б поняття «соціальний хліб», урегулювати рентабельність соціальних сортів хліба до рівня не менш як 15 відсотків, запровадити держрегулювання виробництва «соціального хліба», передбачивши цільові дотації виробникам, постачання їх дешевшим борошном, а також надавати прямі грошові дотації малозабезпеченим верствам населення. Вони також вимагають від уряду заборонити місцевим органам виконавчої влади встановлювати граничні рівні рентабельності на виробництво хліба та хлібобулочних виробів із пшеничного борошна вищого сорту. Саме за рахунок здоби й кондитерки багато підприємств галузі перекривають збитки від виробництва дешевого хліба.

У висунутих вимогах пекарі згадали й Президента. Вони хочуть, щоб Ющенко взяв під особистий контроль ситуацію на ринку хліба і провів з цього приводу найближчим часом засідання Ради національної безпеки й оборони.

Розуміючи обґрунтованість вимог пекарів, слід зазначити, що якщо забезпечувати рентабельність виробництва «соціального» хліба на рівні 15 відсотків, то який же він тоді буде соціальний?! Адже його ціна значно збільшиться. До того ж в об’єднаній Європі навіть 5—7-відсоткова рентабельність хлібного бізнесу вже зумовлює підвищену увагу контролюючих органів. Та й чому державний бюджет має гарантувати прибутковість навіть такого потрібного, але все-таки приватного бізнесу.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.