Ініціатива секретаріату Президента перейменувати населені пункти, вулиці і площі, які нагадують про комуністичний режим, не знайшла підтримки на Донеччині. До того ж глава держави не має важелів прямого впливу на місцеві ради, а саме вони приймають рішення про перейменування вулиць чи площ.

«Радянських» назв у Донецьку так багато, що в разі перейменування карту буде переписано майже наново. Із дев’яти районів міста лише два мають невинні назви: Київський і Пролетарський. Решта — Ворошилівський район, Будьонівський, Ленінський, Куйбишевський, Кіровський, Петровський, Калінінський. Те саме з вулицями: проспект Ілліча, Ленінський проспект, вулиці Артема, Кірова, Петровського, Куйбишева.

Про заслуги цих діячів пам’ятають хіба що літні люди. Молодше покоління вже не знає навіть, хто такий Артем, на честь якого названо головну вулицю. Це засвідчило бліцопитування перехожих, проведене автором цих рядків просто біля пам’ятника Артему. «Не знаю, я не місцевий, у Донецьку на навчанні», — знизав плечима 19-річний Денис. «Без поняття, нічого не знаю. Мені однаково, на честь кого названо вулицю», — засміялася 16-річна Вероніка. Втім, її мама правильно уточнила, що Артем (Федір Сергєєв) був одним із лідерів революційного руху на Донбасі. «Але дітей такому ми вже не вчимо», — додала вона.

15-річна Даша, яка поверталася додому із тренування: «Хто такий Артем, питаєте? Ну хто — письменник... А я спортом багато займаюся, мені немає коли вулицями ходити і роздивлятися».

Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко заявив, що для великого перейменування у міста нема коштів: «По-моєму, якщо це коштуватиме понад 30 мільйонів, то краще ці 30 мільйонів спрямувати на кожну із вулиць у приватному секторі. Іван Петрович чи Марія Василівна скажуть більше спасибі міській владі, коли вона заасфальтує вулиці, зробить там освітлення, озеленить і наведе санітарний лад». На думку мера, перейменування районів варто приурочити до проведення адміністративно-територіальної реформи: скоротити кількість районів і один раз пережити цю процедуру. Пан Лук’янченко пообіцяв, що влада вивчить думку городян і обговорить це питання на сесії.

Поки що громадська думка не на боці перейменувань. І хоча зі ста мешканців навряд чи знайдеться хоч один, хто б достеменно знав, на честь кого названо площу Бакинських комісарів чи проспект Полеглих комунарів, у разі зміни назв люди будуть дезорієнтовані і збентежені. До звичних назв прив’язані маршрути громадського транспорту та адреси установ. Городяни вважають, що питання підняте невчасно: люди більше заклопотані подорожчанням продуктів чи перспективою підвищення комунальних тарифів.

Утім, наприкінці 80-х років, коли в суспільстві панували інші настрої, місту Жданову повернули історичну назву Маріуполь, а Ворошиловград знову став Луганськом.

Обласна організація товариства «Просвіта» з 1990 року домагається перейменування вулиці Постишева — людини, безпосередньо причетної до голодомору 1932—33 років, — на вулицю Василя Стуса. «За вісімнадцять років ми не отримали не те що відмови, а жодної відповіді із міськради, — каже заступник голови обласної організації Марія Олійник. — Хоча це клопотання повинна розглядати спочатку комісія міськради, на засідання якої нас мають запросити». Крім того, «Просвіта» кілька років просила розглянути питання і зняти імена колишніх радянських героїв із муздрамтеатру імені Артема, обласної наукової бібліотеки імені Крупської та обласної дитячої бібліотеки імені Кірова. Пощастило лише театру, який три роки тому позбувся імені Артема.

Є й прагматичний підхід: на думку деяких донеччан, на пам’ятниках радянської доби можна робити бізнес і приваблювати туристів, особливо напередодні Євро-2012. Адже глибоким історичним минулим місто похвалитися не може, зате вражає великою кількістю пам’ятників радянської епохи. Іноземці, які бувають у Донецьку, завжди охоче фотографуються на центральній площі імені Леніна, біля пам’ятника. Тут — Макдональдс, там — п’ятизірковий готель, у центрі — Ілліч. Повний сюрреалізм...