З досьє «Голосу України»

Олександр Федоренко народився 1977 року в Шостці Сумської області. Закінчив факультет права КПІ. 2002 року обраний депутатом Шевченківської райради. У наступному році став заступником начальника юридичного управління цього району, а з вересня 2004-го очолив управління організаційно-правового забезпечення діяльності райради, її виконавчих органів та органів самоорганізації населення. У 2006 році, через те що був в опозиції до тодішнього керівництва району, його звільнили з роботи, хоч мав чимало подяк та нагород за сумлінну працю. Півтора року тому 40 новообраних депутатів Шевченківської райради, з-поміж яких 16 однопартійців-бютівців, підтримали кандидатуру Олександра Федоренка на посаду заступника голови Шевченківської райради.

Сьогодні Шевченківському району столиці, до якого шість років тому після адмінреформи приєднали територію ще двох сусідніх, не так просто утримувати будинки, дороги, застарілі комунікації, захищати права та інтереси територіальної громади. Адже живемо в такий час, коли місцевій владі і народним обранцям треба дивитись повсякчас, щоб хтось із нуворишів не зруйнував пам’ятник історії чи якийсь горе-інвестор не прихопив дитячий садочок, не забудував прилеглий сквер торговельно-розважальним комплексом, як це намагалися зробити на перетині вулиць Пушкінської і Богдана Хмельницького, що навпроти театру російської драми ім. Лесі Українки. Проте керівництву району і насамперед його депутатському корпусові вдається не тільки належним чином забезпечувати життєдіяльність історичного центру столиці, стояти на варті інтересів громади району, а й слугувати прикладом у розв’язанні багатьох питань, випереджаючи виклики часу. Про те, як це вдається робити шевченківцям, розмовляємо із заступником голови райради Олександром ФЕДОРЕНКОМ.

— Відстоювати інтереси громади вдається насамперед завдяки тому, — каже Олександр Вікторович, — що впродовж останніх півтора року (а саме стільки працюють наші депутати) всі трудяться як одна злагоджена команда. Хоч ми — представники різних політичних партій і громадських організацій. Усі питання життєдіяльності району перед їх винесенням на обговорення сесії райради ретельно розглядаємо в постійних комісіях, де чимало досвідчених господарників. Вважаю своїм обов’язком, як заступника голови райради, допомагати в підготовці пленарних засідань, координації роботи комісій, яких у нас десять постійних та одна тимчасова контрольна з питань комунального майна і приватизації. І хоч на кожній сесії розглядаємо від 20 до 40 питань різної тематики та складності, ці засідання проходять без конфліктів і штовханини, як це було раніше.

— Питання оренди об’єктів комунального майна, особливо ж у центрі Києва, сьогодні гостре як ніколи...

— Це справді так. А щоб не було інсинуацій, на одній із сесій з метою наповнення бюджету району та виконання вимог статті 118 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» депутати прийняли рішення про порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади району, з яким міг ознайомитися будь-хто. Спільна робота депутатського корпусу з апаратом ради дала бажані результати: тільки за перше півріччя до бюджету надійшло понад 75 млн. грн., перевиконано план більш як на вісім відсотків. А загалом протягом першого півріччя за програмою соціально-економічного й культурного розвитку виконали робіт та провели всіляких заходів на 333 млн. грн., що майже на третину більше, ніж торік.

— Ви згадали програму розвитку району. В чому її суть?

— У повсякденній роботі кавалерійськими набігами чогось путнього досягнути важко. Ми переконалися, що найкращий спосіб — концептуальний підхід. Тому на сесіях райрада розглянула і затвердила кілька концепцій розвитку району. Так згодом з’явилася програма стратегічного розвитку району на найближчі п’ять років. Вона передбачає, наприклад, звести у найближчі роки дванадцять центрів позашкільної освіти.

— Ви юрист за фахом, тому краще бачите, як люди потерпають через відсутність правового захисту. Що робите, щоб допомогти людям?

— Райрада одне з основних своїх завдань вбачає в тому, щоб допомогти громадянам навчитися відстоювати свої права, контролювати і впливати на рішення владних структур. Для цього вчимо їх користуватися багатьма інструментами: зверненнями, скаргами, приймальними політичних партій, громадських організацій, районної ради. Порядок оформлення і подачі звернень, зразки скарг друкуємо в газетах «Шевченківський вісник» та «Шевченківське слово», є вони і на стендах у приймальні райради. Досить важливими засобами відстоювання прав територіальної громади вважаємо громадські слухання, які проходять у нас із багатьох актуальних питань. Особливо вони стали у пригоді, коли ми чи не першими в Києві розпочали реформування районного житлово-комунального господарства. Завдяки їм у нас уже кілька місяців замість колишніх 19 ЖЕКів діють 12 житлово-комунальних підприємств (ЖКП), хоча цій реформі був спротив з боку керівництва міста.

— І що дала району та його мешканцям ця зміна назви та укрупнення колишніх ЖЕКів?

— Зміни разючі. Якщо раніше ЖЕК був підрозділом комунального підприємства і надавав не досить якісні послуги, то нині цього вже немає. Житлово-комунальним підприємствам ми надали право юридичних осіб. Нині ці структури повністю відповідають за експлуатацію та утримання житлового фонду району. А в нас він простягається від Хрещатика до вулиць Туполєва й Котовського і налічує 3121 будинок старої забудови, «хрущовок» та елітних висоток. Тепер відносини між районною владою, ЖКП і мешканцями здійснюються на договірних засадах. Завдяки цим змінам ми відремонтували 20% будинків, чимало під’їздів, дахів, оновили прибудинкові території. За підсумками осіннього місячника благоустрою наш район посів перше місце в Києві. А ще, за даними соціологічних досліджень, у нашому районі найякісніші послуги. До уваги бралися освіта, медицина, транспорт, стан доріг, умови для бізнесу, культмасові заходи тощо. Звичайно, є ще й чимало проблем. Головна з них — віддаленість будинків від торгових точок. Отож будемо й над цим працювати...

***

Нині, коли очікується перехід нинішнього керівника району Віктора Пилипишина, котрий став народним депутатом, до Верховної Ради, про Федоренка заговорили як про найперспективнішого його наступника. І, як водиться, одночасно з цим в Інтернеті розпочалася і кампанія з його дискредитації. Потрібно, очевидно, бути непересічною особистістю, щоб у 30 років мати таку гучну прихильність до себе і не менш гучну недоброзичливість, залишаючись спокійною і толерантною людиною, про що свідчать висловлювання колег-депутатів з різних фракцій у райраді.

Петро МАЗУРЕНКО, «Наша Україна», голова постійної комісії з промисловості:

— Федоренко належить до перспективних і досвідчених молодих фахівців, здатних консолідувати представників різних політичних сил в єдину команду...

Володимир ГАРБУЗ, ПРП—ГАК, голова постійної комісії з бюджету:

— За півтора року переконався в його професійності, у здатності аргументовано переконувати. Федоренку довіряє не тільки його фракція.

Юрій РИЖЕНКО, «Лівий центр: КПУ, СПУ», перший заступник голови РДА:

— Працюємо разом у райраді вже друге скликання, тому переконався, що Федоренко успішно використовує свій потенціал для професійного і політичного зростання.

Володимир ПІДВИСОЦЬКИЙ.