На запитання «Голосу України» відповідає полковник запасу, голова Севастопольської міськради і виконкому (1991 р.), представник Президента України — глава Севастопольської міськдержадміністрації, заступник голови Верховної Ради АРК (1992—1994 р. р.) Іван Єрмаков.

1. Чи ефективно працюватиме демократична коаліція?

2. Як довго вона проіснує?

3. Чи почне реформи, зокрема конституційну, цей склад Верховної Ради?

4. Чи будуть виконані передвиборні обіцянки?

1. Демократична коаліція не зв’язана загальною метою і єдиною ідеологією: до неї ввійшли більш як десять різних партій зі своїми керівниками. Достатньо амбіційними, зазначте, і такими, що вважають себе головними фігурами в українському політикумі. Тому говорити про ефективну роботу «союзу двісті двадцяти восьми» (чи вже семи), що складається з різних за устремліннями і своїми особистими цілями депутатів, я б не ризикнув.

Головною сполучною і цементуючою ланкою коаліції є Президент України і його найближче оточення. Якщо Віктор Андрійович не пустить на самоплив питання ефективної роботи демократичної коаліції, а очолить цей процес, то її робота може бути досить результативною. І боятися звинувачень у тому, що Президент є лідером усього лише однієї політичної сили, не варто. Ющенко повинен однозначно і привселюдно заявити, що демократична коаліція — пропрезидентська.

Але в Президента, крім цього, багато турбот. Тому всі труднощі організації співробітництва «НУ—НС» і БЮТ ляжуть на Віктора Балогу. Це одна з умов, що необхідні для стверджувальної відповіді на перше запитання. Друге: без пошуків — і знаходжень — компромісів з опозицією, передусім з фракцією Партії регіонів, на ефективну роботу парламенту можна не сподіватися. Та й узагалі ні в кому в парламенті не треба бачити ворогів, з усіма треба шукати компроміс — в іншому випадку шлях веде в нікуди. Відштовхування, наприклад, комуністів дасть їм більше користі в сенсі підтримки електоратом, ніж допуск фракції КПУ до впливу на реальні процеси в парламенті.

Якщо якась парламентська сила ставить перед собою завдання — підвищення добробуту народу, зростання економіки, зміцнення законності тощо, то треба для їхнього досягнення використовувати весь наявний потенціал, у тому числі і людський, і інтелектуальний. Включаючи опозиційний.

2. Однозначно, що коаліція приречена проіснувати рік. За дотримання згаданих умов — цілком можливо, що і значно довше.

3. Сумніваюся, що нинішній склад Верховної Ради «з місця в кар’єр» почне проводити реформи, тим більше, конституційну. На мій погляд, дехто з депутатів потрапив в парламент випадково. Вони далекі від усвідомлення своєї ролі парламентарія, свого місця і значення в системі державної влади. Прогляньте список депутатів і спробуйте знайти прізвища міських голів великих промислових і культурних центрів, керівників регіонів. Людей, котрі на практиці пройшли школу господарювання, вирішення великих, системних проблем. Результат пошуку підкаже вам і відповідь на поставлене запитання. Навіть наші прем’єри не проходили школу первісного управління.

Але сподівання на те, що процес може розпочатися, у мене є. Усе знову залежить від знаходження компромісів між фракціями, між коаліцією й опозицією, між парламентом і Президентом.

4. Повинні, бо обіцяли виборцеві. І коаліція, і меншість. Тому, що раніше чи пізніше, але знову будуть вибори. Хоча не в нашій ментальності керуватися правилом «Один раз збрехавши, хто тобі повірить». Але зловживати терпінням теж не варто.

Севастополь.