Про пташок між рядками

Вийшло так, як майже два тижні тому пророкували в Міністерстві економіки: ціна, вища за 180 доларів, — для багатьох підприємств смерті подібна. Хімічна галузь, для якої блакитне паливо не тільки енергоресурс, а й сировина для, приміром, виробництва азотних добрив, такої «газової атаки» вже точно не витримає. Чи то знали, чи то накаркали... Хоча ще недавно йшлося про максимальну ціну в 160 доларів за тисячу кубів. У Москві, коментуючи ситуацію, зазначають: двосторонні відносини, які дещо охололи після виборів в Україні, ні до чого. Просто Туркменистан наприкінці листопада зажадав від Росії підняти ціну на свій газ. Втім, можна скільки завгодно шукати в підвищенні політичний слід, тільки всі ці аналізи труби опалення в багатоповерхівках не нагріють. Читаючи інформаційні новини між рядками, чого надто добре навчилися наші співгромадяни, котрі застали радянські часи, доводиться констатувати: російський газ за новими цінами позначиться на цінниках промислових і продовольчих товарів, а також у платіжках за комунальні послуги. Уже зараз в секретаріаті Президента замість передноворічного подарунка заговорили про необхідність підвищити й вартість газу для населення. Але ж було — перед парламентськими виборами у владних кабінетах нас гарно так переконували, що газовою трубою для народу тече блакитне паливо вітчизняного видобутку. Мовляв, собівартість його низька — мало не 30 доларів за тисячу кубометрів, і населенню точно вже жодні російські ціни на газ не страшні. Але тепер, мабуть, інша політична ситуація. Народ, проголосувавши, зробив свою справу — тепер можна почати й гайки (читай — газові вентилі) закручувати.

Гадаю, з огляду на вищевикладене не варто обнадіювати себе обіцянками з приводу того, що новий уряд у разі його затвердження доможеться від Росії цінових поступок по паливу. Цього вже навряд чи удасться досягти, незалежно від того, хто керуватиме Кабінетом Міністрів. Росіяни можуть піти на поступки хіба що у разі здавання на прийнятних для сусідів умовах української газотранспортної системи. Але нині так питання не стоїть. Наші послідовні з чистими руками політики якщо й здадуть її, то десь ближче до президентських виборів, коли потрібно буде знизити газові ціни, щоб знову заручитися підтримкою електорату.

Про те, що доки в країні ділять портфелі, над Україною нависла загроза широкомасштабної економічної кризи — тут до ворожки не ходи. Про це нас застерігають і за кордоном. Директор європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Майкл Депплер вважає, що ситуація, яка склалася в країнах Балтії та Європи, нагадує ту, яка десять років тому обернулася кризою для азіатських держав.

Споживчий бум, збільшення темпів кредитування й при цьому фіксований валютний курс — це чинники ризику. До того ж коштів на реальних поточних рахунках мало, і це обертається великою залежністю України від закордонних позичок. Іноді цей дефіцит становить майже 20 відсотків від національного доходу.

З песимістичними оцінками західних експертів солідарні магазинні цінники. Скориставшись міжвладдям, «неслухняний» літр олії в супермаркетах столиці знову подорожчав до 11—12 гривень. Але ще недавно підвищені ціни на цей продукт не раз ставали предметом обговорення на засіданні уряду. Виробників, треба сказати, адміністративний тиск змусив здешевити свою продукцію. Але, як то кажуть, недовго музика грала... Очікувати іншого розвитку ситуації навряд чи варто ще й тому, що на початку грудня соняшник ще більше зміцнився в ціні. Тонна насіння йде по 3 тисячі 300 гривень.

Новина від Мінагрополітики: врожай зерна, за оперативними даними, становить 29 мільйонів тонн. Хоча ще 8 листопада було 30,5 мільйона. Кудись утрусилося 1,5 мільйона тонн хлібних культур. А треба ж — перед виборами скільки було врожайних реляцій! Але тут цифри змінюються залежно від напрямку політичного вітру. І що буде наприкінці року, після доробки — напевно, одному аграрному міністрові й відомо. До речі, державні закупівлі хлібних культур провалено повністю — засіки сформовано лише наполовину від запланованого. Незважаючи на це, уряд збирається дозволити масовий експорт українського зерна вже з 15 грудня. Нарешті гаманці зерноторгівців, які схудли за час мораторію на вивіз хлібних культур, почнуть набувати звичної форми. Вирощена в екстремальних погодних умовах пшениця й скуплена трейдерами в аграріїв дешевше лежить у портах і вже готова до відправлення. Обтяжений неврожаєм зернових світовий ринок нашу пшеницю проковтне з радістю, що працюватиме на стабілізацію там цін на продукт номер один. А як би українцям уникнути подорожчання буханця до 6—7 гривень?

Але це питання в ситуації майже безвладдя далеке від порядку денного. Усі пішли ділити портфелі. Тепер можна що завгодно ввезти, скільки завгодно вивезти і які завгодно цінники намалювати. Причому й тут від нас, на жаль, нічого не залежить. А там леді Ю. нарікатиме на містера Я. А наш найвиразніший у світі Президент — що з нього візьмеш? Він у хлібні магазини навряд чи ходить.

До речі, про пташок. Саме після зустрічі польського президента з нашим Державний комітет ветмедицини значно послабив обмеження на ввезення на територію України з Польщі продукції птахівництва. Незважаючи на те, що там лютує пташиний грип.

І ці люди зі сторінок газет і екранів телевізорів запевняють, що піклуються не про набивання власних кишень, а виключно про здоров’я й добробут нації.

Але ми ж з вами вміємо читати між рядками...