Про скандал, котрий зчинився у найпрестижнішій столичній школі «Pechersk School Іnternatіonal», не читав хіба лінивий. Викладач історії, географії та економіки містер Шинкес дав десятикласникам домашнє завдання: вжитися в образ нациста та створити передвиборчий образ фашиста Адольфа Гітлера — так, щоб за цю особистість проголосував народ. Та виготовити наочну агітацію — як на справжніх виборах.

Сам навчальний заклад теж на певний час став схожий на передвиборчий штаб: плакати із зображенням фюрера та чорно-червоними (партійні кольори нацистської партії. — Авт.) написами німецькою: «Обирайте Гітлера!», «Робота дає миску похльобки!», «Хліб. Робота. Вітчизна. Ми творимо велику Німеччину! Вибери спасителя Гітлера!», а в класах — листівки зі свастикою.

У ЗМІ з’явилося повідомлення: Віктор і Катерина Ющенки обурені, і якщо адміністрація школи не вживе відповідних заходів, то буде розглянуто питання про переведення їхніх дітей до іншого навчального закладу. Негайно відреагував міністр науки та освіти Ніколаєнко: він готовий закрити школу, в якій навчаються діти глави держави...

Пропаганда фашизму в українській школі? Та ще й така, що втрутився Президент, а до перевірки методики викладання залучено СБУ. І звідки в школі взявся містер Шинкенс — пропагандист нацизму? Зрештою, що це за школа така бузувірська?

Коротка довідка: Печерська міжнародна школа, за словами самого міністра науки та освіти, — єдиний навчальний заклад в Україні, котрий працює без ліцензії. Зареєстрований 2000 року як «курси для іноземних громадян і дипломатів», він створювався на прохання кількох країн з тим, щоб у ньому могли навчатися діти дипломатів і співробітників зарубіжних представництв. А як не спокуситися нашій еліті? Тож згодом сюди «підтягнулися» діти українських багатіїв і політиків, а також Президента. Тут є басейн, а обіди учням привозять із французького ресторану. Плата за навчання — 12 тис. дол. на рік. Але, якщо врахувати, що нові українці заробили не лише мільйони, а й мільярди, то хіба це гроші? Розмовна мова в школі — англійська. У неї високий авторитет: її випускники мають право вступати до вузів 16 країн без іспитів.

Пропаганду фашизму в школі виявив один із батьків старшокласників. Проте ні директор Стів Александер, ані викладач історії містер Шинкенс, ані самі десятикласники, які інсценували «підготовку до виборів», не вбачають у цьому пропаганди фашизму. Директор пояснив: школярі вивчають світову історію, тож їм дали завдання створити образ виборів того часу, коли до влади прийшов Гітлер. Усе в межах програми: учні повинні самотужки з’ясувати, за допомогою яких методів людина може пропагувати власні переконання і цілі, як їй вдалося забити мізки пересічним громадянам, щоб добитися того, чого вона добилася? Тож учні мали не запам’ятати історичний факт, а зрозуміти, що таке фашизм?

Утім, я, власне, хотіла поміркувати над іншим. Під час скандалу у зв’язку з «пропагандою фашизму» рідко яка газета не написала про нього під таким заголовком: «Школа, в якій навчаються діти Президента». А якби вони там не навчалися, то чи хтось на це взагалі звернув би увагу? Чи з’ясовувала б обставини СБУ? Зрештою, чим діти Президента кращі від таких само мільйонів інших малих українців? Ні, я навіть не про те, що саме цей батько спроможний заплатити кілька тисяч доларів за їхню освіту, навчаючи їх у престижній, практично зарубіжній школі, де викладання здійснюється винятково іноземними мовами й де навіть атестатів зрілості не видають, бо в тому немає потреби. Навіщо? Адже майбутня еліта готується вочевидь не для України...

Я — про методи, завдяки яким приходять до влади і які легко прочитуються незалежно від країни, де застосовуються. Принаймні ми й самі щоразу переконуємося в одному з них: що цинічніша брехня, то більше їй вірять. І маленький інцидент у престижній школі, «в якій навчаються діти Президента», — цьому промовисте свідчення.

Адже скільки наші можновладці вже накупили вишиванок — хоч щодень можуть убиратися в іншу, як пристрасно вони закликають нас, «малих» українців, бути патріотами та плекати, розмовляти й думати лише «калиновою і солов’їною», а власних малих посилають у школи, де українську вивчають як другу іноземну. Але погортайте газети, перегляньте телесюжети: жодне видання не обурилося, що президентські Христинка й Софійка виростають не патріотами, натомість ціла Україна ридає над тим, що дівчаток змушують любити Гітлера...

До речі, як воно буде, коли вони виростуть та зрозуміють, що вишиванки та віночки — це для камуфляжу, для простих українців, а для життя усе-таки краще користуватися благами багатіїв? Чи їм і в цьому разі порадять надто допитливим журналістам «тикнути в морду»?