Саме так відповіли на запитання «Ким ви мрієте стати після школи?» 18 із 38 нинішніх одинадцятикласників села Кальник на Вінниччині

Павло Корецький, сільський голова Кальника, де найбільша в Іллінецькому районі територіальна громада, такі несподівані результати опитування пояснює принаймні двома причинами. При цьому зауважує, що юні земляки не лише приємно вразили його.

— У мене після цього ніби друге дихання відкрилося, — зізнається Павло Олександрович. Він каже, що протягом останнього часу багато спілкувався з учнями. — Ми запропонували школі конкретну справу, — уточнює співрозмовник, — доглядати горіхову алею (вона на балансі сільради), а виручені від реалізації горіхів кошти використати на потреби школи. Під час роботи краще пізнали одне одного. Я бачив, що діти виявляли інтерес до того, чим займається керівник громади. Вони запитували — я відповідав. Можливо, такі розмови, як кажуть, не були марні. До того ж грошей на горіхах справді заробили. Перепало з тієї суми і дитячому садку.

Друга причина несподіваного бажання учнів бачити себе у майбутньому в кріслі сільського голови, на думку Павла Олександровича, в тому, що вони хотіли б змінити на краще місце свого проживання, тобто своє село.

— Тікати з села — не вихід, — продовжує співрозмовник. — Підростаюче покоління уже мислить інакше, ніж їхні попередники. Кажуть, ніхто за нас не стане вирішувати наші проблеми. А в селі всьому лад дає сільський голова. Звідси й намір керувати у майбутньому сільською громадою. Інших пояснень результатам опитування я не знаходжу, — додає сільський голова. — Зарплата не така, щоб нею можна спокуситися. Займатися бізнесом на цій посаді не дозволяє чинне законодавство...

Кальник міг би бути комфортнішим для проживання й відпочинку місцевих жителів. На його території, на відміну від багатьох інших сіл, є низка «живих» підприємств. Бюджет громади «живлять» із своїх заробітків трудові колективи кар’єру з видобування каменю, лісництва, сільгосппідприємства... За рахунок місцевих коштів тут відремонтували будинок культури, дитячий садок, спорткомплекс. Розпочали будівництво лазні з сауною. Готують документацію на ремонт ще одного дитсадка. Однак частину із зароблених грошей доводиться відривати на зарплату. 63—64 тисячі гривень щомісяця витрачають на оплату бюджетним установам.

— То освіту недофінансують, то «забудуть» про тих, хто працює в будинку культури, бібліотеці, — каже сільський голова, — от ми й латаємо дірки за рахунок коштів територіальної громади. А без грошей, як без очей...

Точка зору

Голова Іллінецької районної ради Олег Дмитрик:

— Майже всі місцеві ради, і не лише в нашому районі, залишаються дотаційними. Тим часом значна частина податків, зібраних на території громади, як і раніше, йде «нагору». Наприклад, до місцевої казни не надходять кошти прибуткового податку підприємств, що є на території тієї чи іншої громади. Одне слово, розмови про децентралізацію і розмежування функцій поки що залишаються розмовами. Ситуацію ускладнили тендерні процедури. Без них не можна використати жодної державної гривні. Сільські голови змушені їхати до столиці, шукати структури, які організовують проведення тендерів... Кому ці клопоти вигідні? Якось ми запитали у своїх польських колег, як часто керівник їхньої гміни (сільської громади) їздить до Варшави. «Нацо то воно мені?» — здивовано відповів поляк. І пояснив, що в Польщі фінансування місцевих громад здійснюється дуже просто: мінфін переказує кошти безпосередньо на кожну конкретну гміну.

Голова постійної комісії з питань бюджету Вінницької обласної ради Леонід Козодой:

— Наша область, як, до речі, більшість регіонів держави, є дотаційною. Місцеві ради мають лише 30 відсотків власних доходів, решту коштів отримують від держави. Однак державні субвенції не дають можливості радам забезпечити делеговані їм повноваження. До того ж виділяють їх із запізненням. На сьогодні, скажімо, не вистачає 18 мільйонів гривень на зарплату працівникам органів місцевого самоврядування.

З метою стимулювання ініціативи територіальних громад уже п’ятий рік поспіль проводимо конкурси на кращий проект розвитку територій. Щоразу збільшуємо суми з обласного бюджету на фінансування проектів переможців. Якщо у перший рік конкурсу на це було виділено 500 тисяч гривень, то нинішнього сума сягнула трьох мільйонів гривень. Хоча це теж не такі вже великі кошти. Але завдання в іншому — пробудити ініціативу громад, стимулювати їх розвиток, розвивати прагнення бути самодостатніми.

Вінницька область.