Як усе починалося
Перші кроки в бізнесі Сергій Федоренко (на знімку), нині президент Агропромислової асоціації
«Група компаній «Укррос», голова наглядової ради ВАТ «Цукровий союз «Укррос» зробив у далекому 1996 році. А вже через кілька років про нього і створену ним компанію заговорили в діловому світі. Феномен чи випадковість? На це запитання міг дати відповідь лише час. Кореспонденти нашої редакції тоді були одними з перших, кому вдалося зробити серію публікацій про молодого тридцятитрьохрічного бізнесмена і його дітище — ЗАТ «Укррос». Пригадується, почалося все з позиції самого Сергія Федоренка, висловленої 1998 року в статті під символічним заголовком «Чи переможемо?» Вона спричинила буквально зливу відгуків, побажань, порад тощо. Це природно переросло в жваву дискусію про перспективи бізнесу в сільському господарстві, про можливість заробляти самому і давати заробляти іншим, про чесну конкуренцію на ринку сільгосппродукції, і, навіть, про етику ведення бізнесу. Зрештою, ми побачили, так би мовити, зріз проблем, що накопичилися на той час в аграрному секторі. Наша газета опублікувала розширене інтерв’ю з успішним підприємцем, в якому він пояснював власне бачення проблем, їх наслідків, перспектив розвитку стратегічної галузі держави. На такі, доволі серйозні висновки, він, безперечно, мав право, адже на власному прикладі зміг довести або, вірніше, підтвердити алгоритм досягнення успіху. На той час Сергій Федоренко — наймолодший і чи не єдиний з бізнесменів, хто носив звання «Заслужений працівник сільського господарства України».Збігло майже десять років. Для молодої держави термін не вельми великий, а для конкретної людини, не виключено, — це життєва віха. Деталі колишніх дискусій на аграрні теми з Сергієм Федоренком уже почали було стиратися з пам’яті. Але не він сам і не його Агропромислова асоціація
«Група компаній «Укррос», про успіхи якої часто згадується в ЗМІ. В листопаді цього року Сергія Миколайовича Федоренка указом Президента України нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Як сказано в указі: «...за вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу України, досягнення високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції та багаторічну сумлінну працю». І от ми зустрілися знову.Зовні він такий само, як і майже десять років тому. Статурний, міцний. (Подумалося: ніби вчорашній випускник військового училища або командир групи розвідників під час бойових дій в Афганістані, там також його нагороджували
«за досягнення високих показників...» І чи не звідти він виніс в усьому помітне достоїнство і навіть деякі слова, не властиві цивільному?).Кор.: Сергію Миколайовичу, ми приєднуємося до всіх привітань і побажань на вашу адресу. Раді вас бачити в доброму гуморі і, на правах старих знайомих, цікавимося: ну-то як життя?
За системою самозахисту
С. Федоренко: Дякую, не скаржуся. Справді, промайнуло майже десять років. Для бізнесу — це доволі тривалий період. Тож, для початку пропоную повернутися на мить у минуле, адже, крім мене особисто, я гадаю, що вас також цікавить динаміка розвитку або, іншими словами, еволюція
«Укрросу» впродовж останніх років. Кількома словами не відбутися, втім, буду прагнути відповідати коротко, відштовхуючись від того, що ми мали на старті. 1998 року до складу тодішнього ЗАТ «Укррос» входило два цукрозаводи: Пальмірській на Черкащині й Чортківський, розташований на Тернопіллі. Лише розпочиналася співпраця із сільськогосподарськими підприємствами, що вирощували цукрові буряки (зазначу, власних чи орендованих площ під посіви солодких коренів тоді ми не мали). Поступово налагоджувалося ділове співробітництво з низкою банків у сфері кредитування. Ми одні з перших отримали солідний, навіть за нинішніх часів, кредит в потужному австрійському банку. «Укррос» став закуповувати німецькі бурякозбиральні комбайни «Holmer», послідовну модернізацію на цукрозаводах розпочали з встановлення нових економних прес-фільтрів. Ось такою була в загальних рисах наша диспозиція. А тепер давайте порівняємо, що ми маємо тепер. Наразі ВАТ «Цукровий союз «Укррос» є лідером цукрової галузі країни. До складу компанії входять шість цукрових заводів: ВАТ «Чортківський цукровий завод» (Тернопільська область), ВАТ «Пальмірський цукровий завод»(Черкаська область), ВАТ «Губиниський цукровий завод» (Дніпропетровська область), ВАТ «Савинський цукровий завод», ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат» та ЗАТ СГП «Цукрове», що розташовані на Харківщині. Два з них посідають почесні місця в п’ятірці найкращих в державі за технічним обладнанням та можливостями з переробки сировини. Чортківці, взагалі, є беззаперечними фаворитами...— Тобто, сьогодні цукрозаводи асоціації розташовані майже в усіх регіонах держави?
— Скажу так: ми прагнемо створити надійну систему розташування наших заводів з переробки цукрових буряків (нинішніх і, плекаємо надію, на поповнення їх переліку в майбутньому), щоби захистити себе від погодно-кліматичних ризиків. Адже компанія також керує 12 аграрними товариствами із сільськогосподарськими угіддями. А від примх погоди не зарікаються. Приміром, цього року природні катаклізми зле позначилися і на врожаї цукрових буряків, і, практично, на всіх показниках якості сировини. Поза тим завдяки цілеспрямованій стратегії з розміщення агровиробництв у різних регіонах країни несприятливі погодні умови цього сільськогосподарського року, що стали визначальними у зниженні врожайності загалом по державі, практично не позначилися на темпах заготівлі сировини на підприємствах ВАТ
«Цукровий союз «Укррос». Це була одна з багатьох складових загальної справи, що дозволила цього року нам упевнено вийти в лідери серед вітчизняних виробників стратегічного продукту.— Розкажіть, будь-ласка, детальніше про сільськогосподарські підприємства компанії.
Інтеграція по вертикалі
— Говорячи про аграрні товариства компанії, необхідно розглядати всю проблему в комплексі. Передусім про поглиблення вертикальної інтеграції компанії. Наразі це наша стратегічна мета — вибудовувати систему взаємодії між підприємствами в такий спосіб, щоб максимально дистанціюватися від нестабільних постачальників сировини. Адже це одна із слабких ланок в ланцюгу виробництва цукру. Додам, що ця залежність і нестабільність ринку сировини (що пов’язані між собою) ставлять взагалі під загрозу загальну рентабельність для власників переробних потужностей. А можливо це лише за однієї умови — забезпечувати свої переробні комплекси цукровим буряком, вирощеним аграрними підприємствами компанії. З огляду на те, що вартість цукрових буряків у структурі собівартості цукру становить приблизно 60 відсотків, безперебійне постачання виробництва сировиною стає наріжним каменем в процесі переробки і формування ринку цукру. Коли ціни або стоять на місці, або, навіть, знижуються за загального зростання цін,
«виживуть» на ринку лише ті виробники цукру, які зможуть організувати забезпечення своїх заводських потужностей найбільш дешевими буряками. Це зумовлює необхідність вертикальної інтеграції власних сільськогосподарських підрозділів, орієнтованих на ефективне вирощування цукрових буряків. Сьогодні ми вже обробляємо майже 70 тисяч гектарів посівних площ. Це при тому, що торік мали 37 тисяч. Про динаміку зростання судіть самі.— Як ми розуміємо, розширення посівних площ має супроводжуватися технічним удосконаленням, переоснащенням...
— Якщо йдеться про технічне оснащення і модернізацію парку сільськогосподарської техніки, то в цьому напрямі особливо активно ми працювали якраз цього року. Лише впродовж останніх шести місяців цей напрям було проінвестовано майже на 25 мільйонів гривень. Зокрема, господарства, що входять до складу групи компаній
«Укррос», отримали бурякозбиральні комбайни «Holmer», навантажувачі «Ropa», важкі трактори «Fendt», а також кілька десятків іншої сільськогосподарської техніки відомих європейських марок.Слід розуміти, що модернізувати цукрозавод у повному обсязі (навіть, якщо для цього є необхідні матеріальні ресурси) в стислі терміни неможливо. Це порушить або технологічний процес виробництва цукру, або підготовку до сезону переробки. Тому на заводах ми робимо все необхідне поступово і планомірно.
Зрозуміло, що перебудова потребує значних капіталовкладень. Тому не менш важливим є систематичне інвестування коштів у виробничу і переробну сфери для впровадження інтенсивних технологій у буряківництві, встановлення сучасного технологічного обладнання та нових технологічних ліній. Цього року ВАТ
«Цукровий союз «Укррос» продало 20 відсотків акцій у ході приватного розміщення. Ми залучили 42 мільйони доларів США, довівши власну капіталізацію до 210 мільйонів доларів США. Ми задоволені й розміщенням, і оцінкою вартості компанії. Акції нашої компанії включені в лістинг Першої фондової торговельної системи.— До вашого цукру споживачі ставляться з великою довірою. Чому?
— Бо ця довіра підкріплена належною системою якості. Так, пальмірське підприємство сертифіковане за міжнародними системами управління якістю ІSO-9001 та безпеки продукції HACCP (ХАСП). Це обумовлює значний попит на наш цукор з боку таких потужних виробників харчової промисловості, як
«Крафт», «Конті», «АВК», «Оболонь», «Росинка», «Ерман». Навіть досить вибагливі фармацевти з провідного вітчизняного підприємства «Дарниця», виготовляючи медикаменти, використовують продукцію Пальмірського цукрозаводу. А потім споживачі орієнтуються на нові підходи до організації бізнесу, які відповідають міжнародним стандартам. І ми швидко опановуємо їх, співпрацюючи з компаніями «ВAKER TІLLІ UKRAІNE» та «ERNST § YOUNG» — одними з найвідоміших і найавторитетніших у світі компаній, що надають аудиторські та консультаційні послуги з проведення аудита, в сфері оподаткування, корпоративних фінансів, юриспруденції.Бізнес на виживання
— Як і було, ви не живете сьогоднішнім днем, вибудовуєте стратегію розвитку на майбутнє. А як, на ваш погляд, розвиватиметься галузь?
— Українська цукрова галузь нині переживає процес консолідації. Шість лідерів вітчизняного цукроваріння збільшили свою частку виробництва з 34 відсотків у 2004 році до 45 — у 2007-му, і цей процес уже призвів до значного зменшення кількості цукрових заводів. Потужні виробники цукру наразі мають конкурентну перевагу над дрібними, завдяки економії на масштабах та більш ефективному забезпеченню сировиною. Наступний рік має стати переломним для консолідації цукрової промисловості держави. Високий і досить неочікуваний урожай цукрових буряків минулого року спричинив 35-відсоткове зростання виробництва цукру і зниження ціни на нього. Оскільки значна кількість дрібних цукрових заводів не можуть ефективно контролювати свої видатки (серед яких видатки на енергоресурси, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату, що зростали найбільш значними темпами минулого року), вони виходять із цукрового бізнесу. Я думаю, що впродовж наступних п’яти років кількість цукрозаводів зменшиться до можливих 30—40 завдяки масштабним злиттям, що їх здійснюватимуть великі компанії — лідери ринку цукру.
— Говорячи про мінімізацію кліматичних ризиків завдяки правильному менеджменту, ви, не інакше, думали і про добре підібрану команду — як запоруку успішного бізнесу...
— Поза сумнівом, найвагомішою складовою стабільного функціонування і подальшого розвитку будь-якої бізнес-організації є ядро, яке складається з топ-менеджерів компанії і є запорукою успіху. Ми так думали десять років тому і, як бачите, не помилилися. Вважаю, що завдяки людям, котрі керують основними напрямами діяльності компанії і разом пройшли пліч-о-пліч, ми вижили в скрутні часи дефолту кінця 1990-х, здолали проблеми нестабільності в економіці, спричинені змінами політико-владних конфігурацій, перебороли несприятливі кліматичні умови і ще багато негараздів. Саме завдяки їхньому професіоналізму і європейській організації ведення бізнесу в нас не існує проблеми кадрів (хоча ця проблема вже стоїть перед багатьма нашими колегами, і не лише перед ними); компанія має бездоганну кредитну історію, і нині вже ми маємо змогу самі вибирати собі партнерів серед банків, а не навпаки, як колись, перед нашою першою зустріччю. Я можу розповісти багато і про інші плани, які збираюсь втілити з моїми однодумцями, і повірте на слово, що це дуже амбіційні плани, утім, на все свій час.
