1. Що думають жителі області про те, як мають обиратися депутати районної та обласної рад (на мажоритарній чи пропорційній основі)?
2. Що вони знають про депутатів цих рад?
На запитання відповідають:
Михайло ЗУБАКА, держслужбовець:
1. Безперечно, на мажоритарній. І в жодному разі не на пропорційній. На рівні області, району чи міста вона не годиться хоча б тому, що людина, котра прийшла в раду за партійними списками, широкому загалу виборців невідома, стає відірваною від них, бо є фактично не народним, а партійним обранцем. Те саме стосується й народних депутатів.
2. Не секрет, що серед депутатів місцевих рад чимало людей випадкових. Є поміж них і такі, котрі за всю каденцію жодного разу не виступають з трибуни сесії, тільки тиснуть на кнопку так, як повелить керівництво фракції. А інколи й не знають, як на ту кнопку тиснути...
Ярослав ПЕТКАНИЧ, учасник ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС:
1. Під час виборів депутатів обласної, міської чи районної рад на пропорційній основі фактично голосуємо за кота в мішку. Якщо виникне в того чи іншого виборця якась житейська проблема, не знаєш, до кого із слуг народу звертатися. Після аварії на Чорнобильській АЕС я працював три місяці на ліквідації її наслідків. Не раз доводилося виконувати роботи безпосередньо біля реактора. Та, маючи статус ліквідатора, й досі не забезпечений житлом. Разом із сім’єю, в якій два сини, змушений тулитися в однокімнатній квартирі гуртожитку. У черзі на поліпшення житлових умов перебуваю вже два десятиліття. А от хто з місцевих депутатів може бодай якось посприяти сім’ї, не знаю. Бо невідомо, хто з них закріплений за виборчою дільницею, на території якої проживаю.
2. Із виборцями наші обласні та міські обранці не зустрічаються навіть під час передвиборчої
«сверблячки». А коли стають депутатами, то зазвичай використовують мандат для розв’язання власних проблем. Тільки окремі прізвища, як правило, одні й ті ж, з’являються хіба що в місцевих газетах, коли публікують звіти із сесій обласної чи міської рад. Таких імен депутатів обласної ради насилу можу назвати щонайбільше п’ять.Ярослав ЛАЗУР, кандидат юридичних наук, доцент, директор Центру законотворчості при юридичному факультеті Ужгородського національного університету:
1. Вибори депутатів на пропорційній основі не відповідають принципам демократії хоча б тому, що проводяться за закритими списками. Вважаю, що депутати, особливо до місцевих рад, мають обиратися на мажоритарній чи хоча б змішаній основі. Тільки тоді вони будуть
«прив’язані» до конкретної території і нестимуть відповідальність перед виборцями та звітуватимуть перед ними. Та й що це за пропорційна основа, коли від найбільшого сільського району за партсписками до обласної ради потрапляє один депутат, решта — мешканці обласного центру або найбільших міст краю? Звісно, їх мало цікавить, чим живе село, в якому стані там культосвітні заклади, школи, дитсадки, дороги, якої допомоги потребує немічний чи одинокий їх виборець...2. Прийомів такі депутати, як правило, не ведуть, про свою діяльність чи бездіяльність перед виборцями не звітують. На сесіях обласної ради голосують за розв’язання масштабніших проблем. У районі, а тим паче в селі, рідко хто з них буває. Тож і змушений сільський люд, особливо з віддалених гірських районів, інколи навіть через дріб’язкову проблему долати сотню кілометрів, щоб звернутися зі своїми негараздами до керівництва обласної державної адміністрації чи обласної ради. Бо його малознайомий чи навіть незнайомий обранець — під завісою партійного списку.
Розмовляв Іван ГУДЗОВАТИЙ.
Закарпатська область.
