За підсумком переговорів міністра ПЕК Юрія Бойка з російським «Газпромом» імпортний природний газ для країни на кордоні з росіянами обійдеться у 179,5 долара США за тисячу кубометрів.

Головний переговорник охарактеризував цю ціну як комфортну для українських споживачів, чим вочевидь потішив багатьох промисловців, які вважають її критичною. Передусім — виробників органічної хімії, які використовують природний газ як сировину, або — будівельних матеріалів, які під час виробництва цементу і цегли використовують надміру енергоємні технології. Споживачі імпортного газу свідомі того, що з урахуванням ПДВ і транспортних видатків вартість енергоносія для підприємств уже сягатиме 240 доларів за тисячу кубометрів. Даруйте на слові, до такої міри критичний комфорт здатен декого з власників хімічних підприємств спонукати вийти з бізнесу, що може негативно позначитися на обсягах мінеральних добрив для потреб сільського господарства, хоча, швидше за все, нас очікує консолідація активів галузі через процеси поглинань і злиттів. Нова ціна на природний газ — це потужний імпульс до подорожчання нерухомості і житлово-комунальних послуг, а також очевидна передумова до погіршення фінансового становища підприємств теплової комунальної енергетики. Але не треба думати, що цим і обмежиться. Зростуть видатки багатьох секторів економіки, тоді як прибутки різко зменшаться. Отож істотних змін зазнають державний і місцеві бюджети, погіршиться сальдо торговельного балансу країни (за деякими підрахунками, на 2,3 відсотка), на порядок зростуть інфляційні ризики через потребу змінювати адекватно житлово-комунальні тарифи. Комфортності всім вистачить...

Тепер про те, чому раптом 179,5 долара США, а не більше або менше. Чому ціна на 38 відсотків перевищує нинішню, а вартість послуг з транспортування газу зросла лише на 6,25 відсотка (з 1,6 до 1,7 долара США за прокачування, за новими цінами, 1000 кубометрів природного газу на стокілометровому відтинку)? Про це знову анічичирк. Тариф за транзит газу нашою територією нібито узгоджений з російським і начебто корелюється зі східноєвропейськими. (Експерти посилаються на дані секретаріату Енергетичної хартії: аналогічна ставка у Словаччині становить 1,59 долара США, у Польщі — 1,84, в Австрії — 2,3 тощо.) Але всім зрозуміло, що собівартість транспортування газу нашою територією неадекватна вартості послуги у 5 разів, що потягне для країни неабиякі фінансові втрати. Подібну непропорційність, нагадаю, підбиваючи баланс минулого року, наша газета називала серед найвідчутніших поразок уряду Ю. Єханурова. З істотною поправкою на об’єктивні причини — форс-мажорні обставини, на тлі яких відбулося підписання угоди в січні 2006 року. Нинішні переговори Ю. Бойка засвідчили, що відтоді на краще не змінилося геть нічого. Зміни відбулися тільки на гірше. Небажання Мінпаливенерго розкривати формулу, за якою вираховувалася нова ціна газу, і обумовлення її подорожчанням азійського газу наводить на думку, що «Газпром» покриває свої видатки за наш кошт. Якщо це не так, то нам повідали б більше того, що Прем’єр-міністр Віктор Янукович невдоволений привезеною з Москви ціною на природний газ. Ще б пак. Нагадаємо: цього року Україна одержує природний газ по 130 доларів США за тисячу кубометрів, інакше кажучи — на 36,8 відсотка більше, ніж було 2006 року (95 доларів США).