Шістдесят років тому розпочалася війна, яка ввійшла до підручників під назвою «холодна», хоча подеколи її сміливо можна було назвати «гарячою». Цей термін з’явився 1947 року. Так Бернард Барук і Волтер Ліпман охарактеризували стосунки між недавніми союзниками у Другій світовій війні. Пізніше, знову з подачі американців, політику «холодної війни» почали називати політикою стримування. Хоча на практиці й та, й та сторони регулярно перевіряли боєготовність збройних сил супротивника не так стримуванням, як провокаціями.

Учасником однієї з таких провокацій був полковник запасу Володимир Федорович Кабанов, який нині мешкає в Києві. За його словами, в роки «холодної війни» пильність ППО супротивник перевіряв з допомогою прольоту пасажирських літаків біля кордону або порушуючи його. При цьому пасажири ні сном ні духом не знали, що стали заручниками.

2 квітня 1978 року «Боїнг-707» південнокорейської авіакомпанії «KAL» виконував рейс № 902 зі 100 пасажирами на борту за маршрутом Сеул—Париж через Північний полюс і Скандинавські країни, але, змінивши звичайний курс, повернув у бік СРСР. Наші ППС виявили його ще на підльоті, кілометрів за 300 до кордону на висоті 9000 метрів. О 21-й годині 19 хвилин літак-порушник перетнув державний кордон в районі Мурманська і почав заглиблюватись на територію Кольського півострова. Скажу, що визначити цивільний це літак чи військовий не було можливості. На запити екіпаж не відповідав, на сигнали не реагував. Можна було визначити лише базовий тип літака «Боїнг-707», але на його основі було створено декілька американських військових літаків: КС-135, С-135, ЕС-135. Навіть славнозвісний «АВАКС» — це «гриб РЛС» на тому ж 707-му.

Як і у випадку з Рустом (див. «Голос України» за 5.06.07 р.), високі чини, в тому числі і в Москві, не хотіли (боялися?) прийняти чітке рішення стосовно порушника, навіть навмисно відключали зв’язок. Нарешті, відповідальність узяв на себе генерал Дмитрієв. А посадили літак з допомогою послідовних дій трьох пілотів літаків типу СУ-15: спочатку о 21-й годині 42 хвилини капітан Олександр Босов випустив по «Боїнгу» теплову ракету «повітря-повітря». Він хотів уразити не фюзеляж, а крило літака, і це йому вдалося. Літак почав втрачати висоту, знижуючись по спіралі. У цей час на екранах РЛС з’явилась відмітка нової цілі, яка нагадувала крилату ракету. На її знищення в повітря піднявся на СУ-15 льотчик Сергій Слободчиков. Він знайшов і знищив ціль ракетою з радіолокаційним прицілом. Як з’ясувалося, Слободчиков атакував на висоті 6—7 тисяч метрів відірвану вибухом попередньої ракети Босова ліву консоль крила (довжиною майже 3 метри), що падала за інерцією з великою швидкістю.

Тим часом згадуваний підбитий «Боїнг» продовжував летіти, незважаючи на часткову втрату аеродинамічних якостей і заклинення одного з чотирьох двигунів; він хотів сховатися в Фінляндії. Щоб завадити цьому, в повітря піднявся ще один СУ-15 на чолі з Анатолієм Борихановичем Керефовим. Ось він і змусив порушника до посадки о 23-й годині 05 хвилин. На лід озера Корпіяр біля міста Кемь.

— Наш 18-й радіотехнічний полк, яким я тоді командував, звісно, в небо не піднімався, — пригадує Володимир Кабанов. — Ми лише фіксували всі цілі на своїх екранах та інформували про них кого належить. Проте ми приймали безпосередню участь в пошуково-рятувальній операції. Саме бійці мого полку виявили «Боїнг» на кризі озера. А перший зайшов до літака (це теж було непросто, адже ніхто не знав, як відчинити двері) член пошукової групи радіотехнічного батальйону, начальник радіовисотоміру прапорщик Дубодєл. Коли він ступив усередину «Боїнга», йому в ніс вдарив запах алкоголю (як з’сувалося, віски). Пасажири святкували своє спасіння, адже всі вони були за крок від смерті. Із 100 пасажирів, що перебували на борту, один був мертвий, другого в важкому стані завантажили у вертоліт, але він помер дорогою до лікарні. Ще тринадцятьом пораненим була надана необхідна медична допомога.

На той час «Боїнг 707» викликав неабияку цікавість в авіаційних спеціалістів. Тому до нас поприїжджали «специ». Все передивилися, а потім розібрали літак на частини і завантажили на вантажні гелікоптери (корейці відмовились від літака, щоб не платити за пошуково-рятувальну операцію). Кажуть, «спеців» зацікавили потужна аварійна радіостанція, система зливання пального і наповнення крил у вигляді алюмінієвих щільників. Шматок того наповнення зі слідами уламків від теплової ракети відтоді зберігаю як сувенір у домашній колекції. До речі, слідів від уламків теплової ракети на літаку ми налічили близько 250. Але цей випадок наших супротивників нічого не навчив, і через п’ять років, коли було збито ще один корейський «Боїнг» на Далекому Сході, загинули 269 пасажирів. Та чи сприйняли однаково ті уроки нинішні наші союзники?

На знімку: «Боїнг-707» на льоду озера Корпіяр.

Фото з домашнього архіву Володимира КАБАНОВА.