Виставку живопису Ольги Кравченко відкрито у столичному Будинку художника. В експозиції — близько ста робіт, переважно це натюрморти та краєвиди, імпресіоністичні архітектурні фантазії, дивовижні у своєму розмаїтті.

«Ця виставка просто приголомшує — відчуттям краси, відчуттям і багатоманіттям кольору, чистою енергією добра», — такі враження довелось почути з уст відомої художниці Віри Кулеби-Баринової, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора Національної академії образотворчого мистецтва. Вона відзначила чудовий дар Ольги Кравченко писати природу, говорити з нею, мов із живою. «Цей дар поєднує її з Катериною Білокур. Її мистецький погляд оживляє навіть архітектуру, творить образ з кожної хатки чи будинку».

Подібні міркування висловив і відомий мистецтвознавець та колекціонер Ігор Диченко: «Коли вдивляєшся в створені нею краєвиди, натюрморти, радієш світу краси разом з художницею. Картини наче самі розповідають, як вони народжуються».

Ігор Диченко висловив переконання, що в сучасному українському мистецтві Ольга Кравченко спромоглася на власне слово, утвердилася як неабияка творча особистість.

А відомий літературознавець, лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький, вітаючи художницю з черговою персональною виставкою, наголосив: «Я був на всіх виставках Ольги Кравченко. І нинішня підтверджує: вона здійснила новий якісний ривок — ця виставка справді найцікавіша з усіх».

Сама авторка виставки поділилася спогадами про уроки Віктора Зарецького: «Для мене було великим щастям хоч і коротко, але все-таки проходити школу у Зарецького, спостерігати за його роботою, запам’ятовувати, всотувати, прилучатися до справжнього живопису», — сказала Ольга Кравченко.

Елегійний настрій, що його дарує живопис Ольги Кравченко, відбився у поетичних рядках відомої української поетеси Галини Паламарчук. «Господи, ось вона — світла печаль, ось вона — істина. Все решта — буря у склянці. Ангел на ім’я Ольга зайшов на чай із музикальними квітами в дощовому глянці...».