Вельмишановний пане Президенте!

Звернутися до вас з цим відкритим листом нас змусила надзвичайно тривожна ситуація, що склалася з нашими співвітчизниками, які працюють за межами України. Щороку мільйони українців у пошуках кращої долі залишають батьківщину, кидають власні домівки, сім’ї, дітей для того, аби знайти роботу і здобути кошти, необхідні для елементарного виживання. На превеликий жаль, країна нездатна забезпечити цих людей роботою вдома, поруч із рідною оселею, на власній землі. Звичайно, такий стан справ склався не сьогодні, і навіть не вчора, і на цю тему багато сказано державними мужами. Але віз і дотепер залишається на тому самому місці. Так, лише за офіційними даними Міністерства закордонних справ України, на заробітках у Польщі перебуває майже 300 тисяч українців-нелегалів, в Італії — від 200 до 500 тисяч, в Чехії — 200 тисяч, у Португалії — 180 тисяч, в Іспанії —100 тисяч, в Туреччині — 35 тисяч. Загалом, за оцінками МЗС, нелегально працюють за кордоном понад 2 мільйони українців, а за даними Всесвітнього форуму українців ця цифра сягає 7 мільйонів, що становить приблизно десяту частину всіх трудових мігрантів у світі. Погодьтеся, це вражає.

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Жахливість ситуації полягає в тому, що мільйони наших з вами співвітчизників — громадян України — за кордоном часто стають «людьми другого сорту». Вони не мають належного правового захисту, жодних соціальних гарантій, медичного страхування, пенсійного забезпечення, часто зазнають знущань з боку роботодавців і правоохоронних органів країн перебування. При цьому українські громадяни здебільшого залишаються без захисту і уваги української держави. Це є серйозним викликом для всіх нас.

Не може не викликати глибокої тривоги, що на проблемах української трудової міграції буйно розквітнув криміналітет. Потужні транснаціональні кримінальні мережі давно наживаються на нелегальному перевезенні українських громадян через кордон та їхньому нелегальному працевлаштуванні, работоргівлі, примусовій проституції тощо. Прикро констатувати, що злочинні групи переважно діють ефективніше за українські державні структури.

Ще одна велика прикрість полягає в тому, що за кордон виїжджає трудова та інтелектуальна еліта країни, без перебільшення, «золотий фонд» нашої Батьківщини. Все це відбувається в той час, коли в країні панує демографічна криза, коли Україна є одним із «лідерів» сучасного світу за темпами скорочення населення, а по суті — за темпами вимирання. І це в той час, коли Україна все більше відчуває дефіцит працездатного населення, що ставить під великий сумнів не лише економічний розвиток країни, а існування України як держави взагалі! Зазначені проблеми, безперечно, є прямою загрозою національній безпеці України, і саме тому ми звертаємось до вас, як до глави держави. Ми переконані, що сьогодні Україна повинна повернутись обличчям до своїх синів і дочок і не дати їм остаточно перетворитись на пасинків.

І тому:

Першою проблемою, на наше глибоке переконання, на яку має звернути увагу держава, є проблема повернення співвітчизників із «закордонної панщини», на яку їх прирекла батьківщина, що не забезпечила цим людям можливість прогодувати себе і свої родини вдома. Сьогодні, можливо, відплив громадян за кордон зменшується, але надзвичайно тривожним є той факт, що ті, хто залишили рідні домівки в пошуках кращої долі, не поспішають повертатись. Обов’язок держави — дати сигнал цим людям, створити сприятливі умови для повернення і облаштування на батьківщині.

Жодна цивілізована країна в світі не може дозволити собі спокійно дивитись, як величезна кількість її громадян (за деякими оцінками — майже одна шоста населення) поневіряється на чужині, і нічого не робити ані для їхнього повернення, ані для того, щоб вони відчували себе захищеними і пишалися своєю країною.

Другою виключно важливою є проблема захисту українських трудових мігрантів. Свого часу США створили такі умови для своїх громадян за кордоном, що майже в будь-якій точці світу американці відчували постійну присутність своєї країни і власну захищеність. Китай взагалі захищає всіх, хто має китайське походження, незалежно від того, де вони мешкають і громадянами якої країни є.

Сьогодні вкрай необхідно посилити роботу українських консульств, а також створити належні правові умови для праці та існування наших громадян, особливо в країнах, де працює велика кількість українців, це насамперед: Росія, Польща, Італія, Португалія, Німеччина.

І третьою проблемою, не такою масштабною, як попередні, але водночас принциповою і життєво важливою для українців за кордоном і держави, є питання грошових переказів. У 2006 році українські трудові мігранти легально переказали на батьківщину 8,4 млрд. доларів, що становить 8% від національного ВВП і удвічі перевищує прямі іноземні інвестиції в нашу економіку. Реальні ж обсяги перерахованих коштів деякими експертами оцінюються в 21—27 млрд. доларів, що становить вже чверть ВВП. Фактично наші громадяни, що працюють за кордоном, стали головними інвесторами української економіки і перекрили проблеми держави з від’ємним зовнішньоторговим сальдо та нестачею валютних коштів на фінансовому ринку.

З огляду на це не може не викликати обурення той факт, що, важко працюючи, наші співвітчизники втрачають значний відсоток коштів на переказах додому, сплачуючи, по суті, «оброк» фінансовим структурам, які зловживають своїм фактично монопольним становищем на ринку. Відтак це питання слід розглядати не просто як приватну проблему наших громадян, які працюють за кордоном, а як ще одне питання національної безпеки.

Розглядаючи тему українських трудових мігрантів за кордоном як одну з центральних в контексті соціально-гуманітарного розвитку і національної безпеки країни, фракція «Блоку Литвина» виступає за невідкладний перегляд державної політики у цій сфері та термінове вирішення комплексу питань, спрямованих на розв’язання проблем українських громадян за кордоном. Засуджуючи кон’юнктурне використання цієї теми та, власне, й самих мігрантів у політичних цілях, ми наголошуємо на необхідності системно розглянути і терміново почати вирішувати цю болючу для мільйонів наших співвітчизників проблему на високому державному рівні. Для цього ми пропонуємо вам як гаранту додержання прав та свобод громадян:

1. Дати доручення РНБО, МЗС, СБУ та іншим державним органам:

а) провести ретельний аналіз ситуації, що склалася в цій сфері, та здійснити термінові заходи для її виправлення;

б) вжити необхідних заходів, спрямованих на спрощення умов грошових переказів українських трудових мігрантів, демонополізації цього ринку та недопущення реалізації кримінальних схем, пов’язаних з нелегальним переказом грошей.

2. Створити спеціальну міжвідомчу державну комісію (орган при РНБО) з вирішення проблем українських трудових мігрантів за кордоном.

3. Ініціювати розробку Національної комплексної програми із сприяння поверненню українських трудових мігрантів та усунення причин трудової міграції, до роботи над якою залучити представників відповідних міністерств, відомств та інших органів державної влади, органів самоврядування, наукових установ, неурядових громадських організацій.

З повагою,фракція «Блок Литвина» у Верховній Раді України.