Нечимне житиме. Ми не дамо йому зникнути

На Волині тривають роботи з відновлення озера Нечимне, перебування на якому свого часу надихнуло Лесю Українку до написання відомої драми-феєрії «Лісова пісня».

Нагадаємо, проблема Нечимного обговорюється в нашій газеті з жовтня 2004 року. Саме тоді «Голос України» разом з Держводгоспом оголосили екологічну акцію з його порятунку. Завдяки спільним старанням начальника Волинського облводгоспу Юрія Бахмачука і «Голосу України» вдалося привернути увагу громадськості до критичної ситуації на меморіальній водоймі. Публікації на захист Нечимного згодом з’явилися в «Літературній Україні», обласних газетах «Волинь-нова», «Віче», інших виданнях.

Своє слово про порятунок озера сказали облдержадміністрація, обласна рада, керівництво Ковельського району, тодішній заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, письменник Іван Драч, відомий фітотерапевт, народна цілителька Наталія Земна... Під листом до міністра охорони навколишнього природного середовища з проханням захистити Нечимне від зникнення на початку 2006 року підписалися майже всі дорослі жителі розташованого неподалік озера села Скулин.

Оперативно відгукнувся на сигнал біди і голова Держводгоспу України Василь Сташук, виділивши кошти на дослідження акваторії і довкілля озера. Ще в травні—червні 2005 року їх провів інститут «Волиньводпроект». До речі, це робилося вперше. У вересні того ж року в урочищі Нечимне за участі громадськості відбулася техрада з обговорення техніко-економічного обгрунтування проекту (ТЕО). Думка була одна: Нечимне смертельно хворе і його потрібно негайно рятувати. Влітку 2006 року майже тим же складом учасників техради ТЕО було рекомендоване до затвердження, а наприкінці листопада був готовий і сам проект відновлення водного плеса Нечимного. Решта часу пішла на різні погодження. Довелося зібрати понад сімдесят різних підписів, подолати численні бюрократичні перешкоди. Тож можна уявити радість усіх причетних до цієї справи людей, коли цієї осені почалися перші роботи, поки що підготовчі, з реалізації цього проекту.

Як розповів начальник Волинського облводгоспу Юрій Бахмачук, зараз до озера прокладається лінія електропередач напругою 10 кіловольт, облаштовуються дві артезіанські свердловини. Наступного року, залежно від фінансування, планується збудувати чеки для намиву озерного мулу, придбати земснаряд, прокласти пульпопроводи і розпочати власне роботи з очищення Нечимного від багатометрових донних відкладів. Загальна вартість робіт — 4,8 мільйона гривень, а їхня тривалість — два з половиною роки.

— Проект відновлення озера Нечимне абсолютно екологічний, — переконаний Юрій Бахмачук. — Відкачування пульпи здійснюватиме електрифікований земснаряд. Ніякої солярки і мастил там не буде. МАЗів і КамАЗів також. Чеки намиву розташовані за межами ландшафтного заказника «Нечимне». Місце їх розташування погоджено з лісівниками. Відфільтрована вода каналом повертатиметься назад, у озеро. Рівень в ньому підтримуватимуть пробурені поруч з ним дві артезіанські свердловини.

Передбачається, що ухил дна становитиме один до десяти. Тобто через кожні десять метрів глибина зростатиме на метр. Найбільша ж сягатиме чотири, а середня — 2,15 метра. Щоб Нечимне знову стало озером, доведеться відкачати 272 тисячі кубічних метрів пульпи. Тоді воно матиме площу 5,05 га. Тобто приблизно таку, як за Лесі Українки.

Усе залежатиме від фінансування проекту. Будемо сподіватися, що держава знайде за потрібне виділити наступного року два мільйони гривень, так, як цього просить Волинський облводгосп. Розтягування робіт у часі лише підвищить їхню вартість.

Отже, крига скресла. Патріотичну справу розпочато. Будемо сподіватися, що вже в 2010 році Нечимне постане перед нами таким, яким його бачила Леся Українка і яким його пам’ятають місцеві старожили. Надія міцніє ще й тим, що відновлення славнозвісного озера перебуває під особистим контролем голови Держводгоспу України Василя Сташука.

Волинська область.