Це
«королівське» крісло з дозволу його творців може випробувати кожен. У залі Національного музею у Львові відбулася вже не одна фотосесія для охочих: біля крісла, у кріслі, разом із кріслом тощо.Художник Ігор Копчик та його партнер майстер Олег Волчак не потерпають, що хтось пошкодить експонат. Бо вишуканий твір мистецтва, виготовлений із дуба й шкіри, водночас є міцною, зручною й легкою ужитковою річчю — для дому, офісу чи салону.
Для художника це крісло — початок нового мистецького проекту, а саме: міфологія прадавньої України в меблях. Сварог, Дажбог й інші боги не образяться, побачивши свої зображення на фасаді шафи чи ліжка. Зрештою, у мистецтві всі жанри і форми доцільні, окрім банальних. Ігор Копчик обрав стезю, ступити на яку ніхто не наважується. Бо тиснення на шкірі — надто жертовний процес: мистецький тонкий задум має поєднатися із зусиллями дужих тренованих чоловічих рук. Треба пройти десять етапів — від пластилінового ліплення до гіпсових форм, до тиснення на гарячому алюмінієвому кліше. І це триває загалом від трьох до шести місяців.
Роботи автора тиснених на шкірі біблійних, історичних сюжетів, портретів видатних постатей експонувалися на численних виставках в Україні й за кордоном. Вони прикрашають колекції перших осіб держави. Зазвичай їх дарують львівські посадовці, котрі напередодні важливих подій навідуються у його майстерню з проханням про ексклюзивний подарунок
«нагору».Цікаво, чи Віктор Ющенко знає щось про автора
«Спаса Нерукотворного», якого йому привезли зі Львова ще під час президентських виборів? Це було незадовго до отруєння. Ігор Копчик вірить, що «Спас Нерукотворний» додав Президентові сили, врятував його життя...Художник сам мав би посісти
«трон». Та ніколи. Так багато ще хочеться встигнути...На знімку: Ігор Копчик та його
«королівське» крісло.Фото Тараса ДІдули.
