Нещодавно селищний голова Білозерки, що на Херсонщині, Олександр ЦарюЧенко разом із представниками місцевого самоврядування їздив переймати досвід колег у Сполучені Штати. Відтоді, каже, на своє селище дивиться «заокеанським» поглядом, а дещо з побаченого має намір запровадити і в себе.

— В Америці дбають, щоб для громадян були створені безпечні умови життєдіяльності: з бюджету утримують пожежників, поліцію, службу порятунку, — ділиться спостереженнями Олександр Царюченко.

Нині відновлено роботу пункту охорони правопорядку в Білозерці. Виділили кошти, знайшли приміщення, людину підібрали: Олександр Кисіль згуртував активістів, тісний зв’язок налагодив з дільничними інспекторами міліції. І в селищі стало безпечніше. На черзі — придбання транспорту, створення, як було колись, громадських дружин. Не лише під правоохоронним оком, а й під дбайливою увагою селищної ради перебувають більше десяти тисяч мешканців райцентру і навколишніх сіл Розлив та Черешеньки, всі три з половиною тисячі дворів. А порядок в селищі — перше, за чим люди визначають, як працює влада.

Завдяки селищній раді прокладено дорогу на кладовище, тож білозерцям більше не доводиться долати баюри та багнюку, проводжаючи рідну людину до місця останнього прихистку.

Якщо говорити про «перенесення» американського досвіду, то найбільше, що вразило українських самоврядців, це неухильне виконання законів. Закон жорсткий, але на те він закон. Не влаштовує? Заперечуй, пропонуй зміни, але — дотримуйся закону! «Головне надбання Америки те, що це — правова держава», — підсумовує білозерський голова. Дивувалися українці й тому, як вдається бюджету кожної території у Штатах бути бездотаційним.

— Бо тримається він не на прибутковому податку, як у нас, — каже селищний голова, — а на 80 відсотків складається з податку на нерухомість. Чи можна у нас це запровадити, радилися ми з колегами, коли поверталися додому. Та хіба ж проголосують депутати Верховної Ради за такий закон, коли найперше він зачепить їхню нерухомість.

З’ясувалося однак, що й у Штатах є бажаючі зазіхнути на громадську казну, є й нецільове використання. Але там, що не завадило б запровадити й у нас, контролюючі органи перевіряють витрачання бюджетних коштів щороку! А не так, як у нас, раз на два чи на три роки, коли вже й бухгалтер і керівник змінилися.

Утім, заощадливість білозерської громадської скарбниці теж на видноті, у прямому значенні — у Білозерці стало більше освітлених вулиць. Витратилася, щоправда, громада, на придбання недешевих багатотарифних лічильників, але вчетверо більше зекономили на оплаті за електроенергію. А на заощаджені кошти проклали освітлення на нові вулиці, та й горять ліхтарі увечері тепер довше.

Не обійшов селищний голова і найбільшої проблеми:

— Тендери — це просто ганьба для місцевої влади. Кошти є, а витратити їх не можеш. Ось, приміром, надійшла й лежить нині на рахунку субвенція на придбання житла військовослужбовцям, четверо таких у нас, хоч зараз можемо купити житло, але ж казначейство не пропустить, тендер треба проводити. А для цього треба купу грошей, щоб навчити спеціалістів, підготувати документацію. Та й той, хто продає, теж витрати суттєві понесе.

— Тож кому користь від таких законів? — запитує голова. — Рік збігає, гроші «пропадають» як невикористані. З цієї ж причини гальмується й прокладання доріг в селищі. Але не втрачаємо надії, що щось зміниться в цьому плані.

Розуміють депутати, що в наповненні бюджету велику роль відіграє земля. Нещодавно виділили її під будівництво птахофабрики. По-перше, інвестор відомий і вже зарекомендував себе в районі позитивно, по-друге — білозерці отримають 100 робочих місць.

— А це теж завдання влади, щоб люди були забезпечені роботою, — зауважує Олександр Царюченко. І не перестає мріяти «по-американськи», — і все ж таки найбільше, чого маємо прагнути у роботі, — це життя громади в правовому полі, за законами, які б найперше захищали людей.

На знімку автора: селищний голова Білозерки Олександр Царюченко.

Фото автора.