Соціальна політика, яку видно

А її суть можна зрозуміти на простих житейських прикладах. Живе у Вишеньках Бориспільського району старий учитель Федір Васильович Кудін. У 1945 році він штурмував рейхстаг. Фронтові рани, контузія, тяжка педагогічна нива невблаганно відбирали ноги, без костуру нині не може ступити ні кроку. Стоїть на черзі, щоб отримати інвалідську «Таврію». Можливо, онук ще повозить його по лікарнях. Але ж попереду в черзі тисячі таких бідолах. Звернувся Федір Васильович до Віри Іванівни Ульянченко — голови Київської обласної держадміністрації: допоможіть з автомобілем, бо не доживу.

Схожа доля і в його земляка Володимира Гуза із села Гори. А ось Федір Іващенко з Рокитного — молодший від ветеранів війни, але брав серйозну участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тепер нестерпно болять ноги. Дуже важко ходити. Написав він до нашого «Голосу України»: «Чи доживу ще, коли черга підійде до автомобіля, а так хочеться хоча б раз сісти за кермо, а не ходити хворими ногами. Для села це — життєва потреба: на велосипед вже не сяду, конячки не маю. Хіба я не заслужив на машину?».

— Хіба можна зводити такі неповторні, важкі долі до холодного списку на одержання автомобілів, — каже Валерій Петрович. — В автомагазині черги немає. Іди купуй свою «Славуту» за 30 тисяч гривень. Скажіть мені, будь ласка, хто з наших підопічних навіть за допомоги родичів може назбирати таку суму. А черга хоч і чесна, але, на жаль, повільна. Держава за всього бажання здатна виділяти інвалідам Київщини безкоштовно десь до 200 автомобілів щороку. А проста арифметика свідчить, що з десяти тисяч черговиків до отримання автомобілів доживуть далеко не всі. Київська облдерж-адміністрація за дев’ять місяців видала інвалідам, які стоять в черзі і потребують забезпечення спеціальним транспортом, 223 автомобілі, а 133 інваліди отримали свої «Таврії» як гуманітарну допомогу. Але в особливих випадках, як ось у згаданих в листах від інвалідів, ми знайшли можливість залучити позабюджетні кошти, придбати два десятки «Славут», і до Дня інвалідів в них будуть їздити ті, хто дуже гостро потребує нашої допомоги.

Така турбота про людей з особливими фізичними потребами нині стала однією з головних складових соціально-гуманітарної політики Київської облдержадміністрації. І вона поширюється на лікування та оздоровлення інвалідів: нинішнього року майже 1200 осіб отримали путівки до санаторно-курортних установ, видано півтисячі крісел-візків, в 11 будинках-інтернатах Київщини на повному державному утриманні перебувають майже 1800 інвалідів та осіб похилого віку. Зараз у центрі професійної реабілітації набувають фаху операторів комп’ютерного набору, перукарів, взуттєвиків, бджолярів, вишивальниць 14 інвалідів.

— Узагалі, соціальна політика має бути максимально наближеною до людей, очевидною і зрозумілою, — підсумовує Валерій Кондрук. — Адже саме за нею люди судять про владу.

На знімку: заступник голови Київської облдержадміністрації Валерій Кондрук вручає ключ від автомобіля інваліду Великої Вітчизняної війни Федору Кудіну.

Фото Леоніда ДОБРОВОЛЬСЬКОГО.