Виповнилося п’ять років від дня заснування Вищого адміністративного суду України. 1 жовтня 2002 року опубліковано указ Президента України про його створення. Цей день є початком діяльності адміністративної юстиції України.

Шлях до цього був і тривалим, і непростим. Він розпочався у процесі перебудови і демократизації всіх сфер суспільного життя колишнього СРСР у 1987 році з прийняття Верховною Радою Союзу Закону «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій посадовців, якими завдано шкоди громадянам».

Втім, у незалежній Україні запровадження адміністративного судочинства вирішувалося з труднощами. Хоча, треба відзначити, що з наукової і політичної точки зору ця ідея втілювалася в життя аргументовано і послідовно, крок за кроком, починаючи з ухвалення Концепції судово-правової реформи у 1992 році, яка задекларувала створення адміністративних судів.

Лише у 1996 році нова Конституція України закріпила функцію судового контролю у формі адміністративної юстиції як невід’ємну складову судової влади поряд з іншим основним елементом — правосуддям.

Далі було затверджено Концепцію адміністративної реформи (1998), проведено малу судову реформу (2001), прийнято Закон України «Про судоустрій України» (2002) і, нарешті, опубліковано відомий указ Президента про створення Вищого адміністративного суду України.

Історичне значення цієї події полягає в тому, що вперше на теренах України утворився орган адміністративного судочинства, як новий інститут незалежної судової влади, головним завданням якого є захист прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади і місцевого самоврядування.

Особливе значення адміністративного судочинства виявляється в тому, що воно стало саме тим юрисдикційним інститутом, який внаслідок місця і повноважень, встановлених Конституцією і законами України, здійснює судовий контроль за адміністративними органами.

Зауважу при цьому, що пріоритети адміністративної юстиції лежать не у сфері охорони інтересів держави, а у захисті прав громадян. Адже в адміністративному судочинстві держава є відповідачем, а не позивачем. Правовий захист, який забезпечують адміністративні суди, спрямований не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану, що превентивно впливає на діяльність владних органів у сфері правотворчості, зокрема локальної.

До того ж адміністративні суди розглядають особливі категорії справ, які пов’язані з правовідносинами, що виникають під час виборчого процесу та проведення референдуму. Тому можна сказати, що у такий спосіб саме адміністративна юстиція виступає стабілізуючим чинником у взаєминах між різними політичними силами у змаганнях за владу.

Отже, запровадження адміністративного судочинства, безсумнівно, відкрило нову сторінку в історії розвитку правової системи України в царині захисту прав людини і громадянина. Результати роботи адміністративних судів України за декілька останніх років після ухвалення Кодексу адміністративного судочинства свідчать, що, незважаючи на наявність багатьох проблем, адміністративна юстиція справді утвердилася як важлива й така, що має специфічні особливості та відмітні риси гілка судової влади, здатна активно впливати на розбудову в Україні правової демократичної держави.

Подальший розвиток адміністративного законодавства і судочинства вбачається у досягненні цією гілкою юстиції відповідності у своїй сфері політичній складовій Копенгагенських критеріїв, виконанні відповідних положень Плану дій «Україна — Європейський союз», більш повної реалізації конституційного принципу захисту судом прав і свобод людини і громадянина.

Від імені Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, а також від себе особисто, тепло вітаю всіх суддів Вищого адміністративного суду України, апеляційних та місцевих окружних адміністративних судів України, їх співробітників з п’ятирічним ювілеєм і бажаю їм у подальшому гідно виконувати відповідальну роль як гаранта додержання конституційних прав українського народу.

Микола ОНІЩУК,голова Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, народний депутат України, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.