«Голос України» вже розповідав про долю Ганнусі та Богдана Першків — вихованців заснованого Іваном Сусловим «Центру розвитку дитини-7», що у Сквирі на Київщині. Нагадаю, за рішенням суду братика й сестричку мають забрати з дитбудинку, а точніше від подружжя Суслових, яке замінило їм маму й тата, й передати батькові — рідному дітям лише за біологічною ознакою. Ця історія привернула увагу людей, які добре знають відомого мецената Івана Суслова і його вихованців. З відкритим листом до цивільної палати Верховного Суду звернулися три лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка — народний депутат, голова НСПУ Володимир Яворівський, письменник Анатолій Дімаров, секретар ради Спілки письменників, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький, та президент цієї ліги Володимир Загорій, голова Київської організації Спілки письменників, головний редактор журналу «Київ» Віктор Баранов і письменник, головний редактор газети «Наше слово» Юрій Пригорницький. Вони звертають увагу, що Суслови не обмежилися тим, що створили чудові умови для життя, навчання і фізичного та духовного розвитку дітей, а й юридично закріпили за ними право мати майбутнє. Наталя Миколаївна та Іван Миколайович усиновили й удочерили цих дітей. У всіх відповідних документах про них йдеться саме як про рідних дітей Суслових з усіма належними наслідками та зобов’язаннями з боку батьків.

Двох дітей забирають від подружжя Суслових після вердикту Апеляційного суду Дніпропетровської області. «Це рішення викликає категоричну незгоду і протест усіх нас. Ми неодноразово бували в дитячому будинку і добре знаємо ситуацію буквально з кожною дитиною. Ми знаємо, що батько Богдана та Ганнусі був позбавлений батьківських прав. Знаємо, що для ця цього були всі правові та моральні підстави, оскільки він не підтримував їх матеріально, не платив аліментів, та й взагалі навряд чи пам’ятав про них. Знаємо також, що самих дітей ніхто не запитав, чи хочуть вони полишити будинок Суслових і перейти жити до того, хто відмовився від них. Ми здогадуємося, що в усій цій історії багато підступності людей, які стоять за лаштунками подій і зводять свої порахунки із Сусловим. Інакше все це пояснити не можна».

Автори відкритого листа нагадують, що історія з усиновленими дітьми увібрала в себе 90 судів, яку ж волю і любов до дітей треба мати Сусловим, щоб усе це витримати. Письменники звертаються до «лицарів закону», за «якими стоять не тільки факти, а й непорушні моральні імперативи», з проханням взяти цю справу до впровадження і винести справедливий висновок. Це більше ніж просто судове рішення. Це означає, що діти матимуть щастя рости серед тепла численної дружної родини, якої вони самі прагнуть.