Давня мрія сільгоспвиробника про те, щоб держава дотувала його працю, нарешті збулась. Нинішнього року Хмельниччина отримала стільки дотацій за різними програмами, скільки не отримувала ніколи раніше. Що говорити, коли навіть на розвиток бджільництва бюджет виділив допомогу.
Тваринництво серед усіх програм має вигляд чи не наймасштабніший. В обласному управлінні агропромислового комплексу називають просто вражаючі цифри: на третю декаду листопада в область надійшло 20,7 мільйона гривень дотації за худобу та птицю. Окремо дотація за поголів'я корів м'ясних пород становила близько 1,1 мільйона гривень.
Здавалося б, тваринництву дали зелене світло, і можна очікувати небувалий приріст його виробництва. Але не поспішаймо з висновками. Є й інша статистика. Порівняно з минулим роком агроформування краю зменшили поголів'я корів майже на 35 тисяч голів. А це п'ята частина торішньої череди. Ситуація видається ще парадоксальнішою, коли виділені бюджетні гроші повертаються назад, оскільки господарства уже не в змозі їх освоїти. Вони втрачають ті показники, на основі яких можна було б видавати допомогу. Скажімо, тільки за програмою дотування за нарощування поголів'я корів поки що не використано майже 300 тисяч гривень, а це четверта частина виділених коштів.
Дати однозначну відповідь на запитання, чому так трапляється, важко. Більшість керівників кажуть насамперед про загальну економічну незбалансованість в агропромисловому комплексі, цінову інфляцію, а головне — відсутність стратегії розвитку тієї чи іншої галузі. Усе це не перекривається навіть мільйонними допомогами. І саме через це ніхто не може окреслити оптимістичних прогнозів не те що на майбутній рік, а навіть на найближчі місяці.
Підтвердженням того стала ситуація на ринку молока. Ще місяць тому закупівельна ціна на нього становила близько 2,3 гривні за літр. Там, де великі товаровиробники гарантували високу якість, вона могла бути ще вища. А тепер, на порозі зими, коли вартість цієї сировини традиційно підвищується, вона чомусь поповзла вниз. У середньому — до 1,8 гривні за літр. А з домашніх господарств молоко беруть за півтори гривні.
Ще навесні такі ціни можна було вважати справді вигідними. Але не сьогодні. Займатись молочарством за таких розцінок стає дедалі проблематичніше. Приманка у вигляді державних дотацій не спрацьовує.
— Так буде доти, допоки самі переробники не почнуть дбати про сільгоспвиробника, — переконаний заступник голови облдержадміністрації з питань сільського господарства Володимир Кирилюк.
— Сьогодні попит на молоко постійно зростає. Але вся робота заготівельників зводиться здебільшого до того, щоб випередити конкурента, вихопити свою частку. І лише одиниці прагнуть закріпитись у тій чи іншій сировинній зоні.
Мало сказати закріпитись, для початку її треба просто створити, поновивши поголів'я, забезпечивши відповідну кормову базу для нього. Початково для цього потрібні значні інвестиції. І розраховувати на те, що вони в майбутньому можуть бути перекриті бюджетними коштами, просто нереально, бо дотації не встигають за витратами.
Інша справа, коли б переробники вклали гроші в ту-таки молочну чи м'ясну ферму. Але хто поспішає це зробити, якщо й без того знає: селянин поставлений в такі умови, коли змушений віддати свій товар за ту ціну, за якою беруть? Для того, щоб диктувати свої ціни на сировинному ринку, у нього не вистачає фінансової потужності.
А тому реалії такі: ціни на готові продукти залишаються небувало високими. А от пояснення місячної давності, що такими вони стали через підвищення вартості сировини, починають втрачати свою актуальність. Тому сказати, що вкладені в бичка, корову чи вівцю кошти йдуть на розвиток галузі, було б значним перебільшенням.
Хмельницька область.
