Депутат Луганської облради Владислав КРИВОБОКОВ пропонує свій варіант вирішення проблеми обласного комунального підприємства «Луганськвода». Приводом для розмови послужив намір уряду України передати об’єкти централізованого водо- і теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, в оренду або концесію.

— Владиславе, на сесії обласної ради, яка розглянула питання про передачу ОКП «Луганськвода» у концесію, ваша фракція комуністів висловила свою незгоду з таким рішенням і запропонувала свій варіант виходу з економічної ситуації, в якій опинилося водопостачальне підприємство. На яких конкретних економічних аргументах будуються ваші пропозиції?

— Почнемо з того, що вода — такий само необхідний продукт для життя людини, як і хліб. Коли «кран», наприклад, опиниться в руках московських власників, вони одержать цілковитий контроль над регіоном. Хай в якому жалюгідному стані перебуває сьогодні економіка підприємства, його не можна віддавати в концесію в принципі. Бо вода — це, насамперед, основа безпеки життя населення і функціонування промисловості регіону. Мало того, я вважаю, що при визначенні «концесійної» долі «Луганськводи» не слід брати до уваги лише стан її економіки. Так, є борги, і великі, але є й активи. І вони набагато більші: 7647 км водопровідних мереж, що, до речі, дорівнює відстані від Києва до Пекіна,

1716 км каналізаційних мереж, 616 артезіанських свердловин, 300 водопровідних і каналізаційних насосних станцій, очисні споруди, підземні й наземні водозабори, будівлі. А ще — транспорт, підготовлений персонал, лабораторії і багато чого іншого. Все це коштує мільйони і мільйони доларів.

Але головне все-таки — сама вода. Унікальний продукт, який, з волі Божої, нічим замінити не можна. Вдумайтеся, чим потенційно є підприємство, яке монопольно поставляє на споживчий ринок (а це 2,5 млн. чоловік і 7000 підприємств) унікальний продукт. До того ж в умовах, коли споживач не може від нього відмовитися через «життєво важливі причини». Це просто супермонополія! Отож сьогодні в Луганську йде розмова про те, що на цю монополію претендують московські інвестори. Принаймні про це сказав голова профільної комісії облради в інтерв’ю УНІАН. Але хоч би хто з іноземців став концесіонером, суті це не змінює. Якщо інвестор готовий вкласти більш як 500 мільйонів гривень, отже, розраховує отримати гарний прибуток. Шляхом простого розрахунку можна дійти висновку: навіть якщо цю суму інвестор просто покладе в банк на депозит, то тільки відсотків одержуватиме щомісяця до 50 тис. доларів. Отож прибуток від «Луганськводи» може бути щонайменше вдвічі більший. Жоден інвестор не стане нерозважливо ризикувати своїми капіталами, чи не так? У цій ситуації вкладення коштів буде цілком виправданим. Логічно запитати: а чому б на цьому не заробити самому населенню області?

— Одне слово, ви вважаєте, що, віддавши «Луганськводу» в концесію, населення області багато втратить? Що конкретно?

— Насамперед, втратить вплив на підприємство обласна рада, а це спричинить те, що вона вже не зможе впливати на тарифну політику. Практика показує, що ЖКГ — це така гра, в якій люди завжди приймають умови, нав’язані їм власниками постачальних підприємств. Приміром, тарифи минулого року підвищилися втричі. Пообурювалися люди на мітингах, порахували свої жалюгідні гроші — та й пішли платити за послуги, якість яких геть не задовольняє. А що робити? Всім хочеться жити в теплі та з водою.

— Ваша пропозиція про створення «народного підприємства», яким зможуть володіти жителі області, викликала неоднозначну реакцію в депутатів і керівників області. Правду сказати, багато хто ставиться до цього досить скептично. Постає безліч запитань. Скажімо, що означає — «народне підприємство»? Як юридично закріплюється така форма власності?

— Йдеться не про створення нової юридичної форми. Це може бути ЗАТ чи ВАТ, одне слово, будь-який варіант господарчого товариства з акціонерною чи пайовою власністю. Права та обов’язки сторін у таких структурах досить чітко прописані в українському законодавстві. «Народне підприємство» — це скоріше нова філософія соціально-економічних відносин у нашій країні, коли максимально широке коло громадян, які не мають достатніх коштів для організації власного бізнесу, одержує доступ до участі в прибуткових бізнес-проектах завдяки об’єднанню ресурсів.

— В інших країнах це могло б називатися трастом?

— Можливо... Але, як ви знаєте, слово «траст» ненависне нашим людям, бо пов’язано з найгіршими моментами в їхньому житті. По-друге, траст розміщує гроші в різні проекти, акції різного ступеня прибутковості, а «народне підприємство», як ми розуміємо, повинне створюватися для розв’язання конкретного завдання. Поясню докладніше. Представницька комісія обласної ради дійшла такого висновку: щоб поставити «Луганськводу» на ноги, потрібно 500 млн. грн. Якщо поділити цю суму на всіх жителів області, на кожну людину припаде по 250 гривень. Якщо інвестиційну програму розписати на три роки, вийде, що кожен житель області зможе щомісяця вкладати в розвиток підприємства приблизно 10 грн.

Я впевнений, що в регіоні знайдеться досить тих, хто захоче виступити інвестором підприємства, вклавши в нього свої кошти. При цьому луганці-акціонери будуть повноправними власниками «Луганськводи», що більш ніж логічно. Адже саме вони зацікавлені в тому, щоб вода завжди була, до того ж хорошої якості. Якщо прибуток підприємства може досягати 80 тис. доларів щомісяця, то вкладені гроші повернуться до кожного жителя області. Акції, що могли б одержати луганці у своєму народному концесійному підприємстві, давали б їм більший прибуток, ніж будь-який банківський вклад. Це, якщо хочете, був би народний капіталізм. А бажаючим заробити довелося б викуповувати акції в народу за ринковою ціною. Власників підприємства в такому випадку знали б в обличчя. Якщо «Луганськвода» належатиме громадянам, які проживають у регіоні, вони як нормальні, адекватні господарі готові будуть вкладати гроші, скажімо, так само, як вкладають сьогодні в утримання свого житла.

— Якщо врахувати той факт, що значна частина населення регіону — люди пенсійного віку, то їх готовність пожертвувати частиною своєї пенсії і віддати її невідомо кому викликає сумнів... Тим паче що ментальність старшого покоління досі формується у рамках поняття — якщо народне, значить, безплатне.

— Якщо ми зможемо переконати людей у своїй порядності й компетентності — гроші дадуть. І потім, я — не «невідомо хто». Я відкрито виступав і виступатиму від свого імені. Я готовий узяти на себе організаційну роботу зі створення народного підприємства «Луганськвода». Мої переконання стосовно того, що населення підтримає мою ідею, насамперед базуються на вірі в здоровий глузд людей, які багато чого навчилися в останні роки.

Розмовляла Алла АНТІПОВА.

Луганськ.