Трагедії вчать, але кривавими уроками

— Страшно, але це не те слово, яким би можна передати свій душевний стан в ті хвилини масового людського розпачу, оголеного болю, руйнівної безвиході, істерики мешканців, які волали про допомогу, а її ж і надати ніяк. Відчай тих людей, що опинилися в одну мить під будинком без нічого: без квартир, без майна, без своїх батьків і дітей, без надії. Криворізькі роки мого життя й роботи в такому складному гірничо-шахтному регіоні підказували головне: рятувати, якнайшвидше рятувати людей. Із цього й почалася моя перша десятидобова «вахта» на місці людського горя. Відразу ж не один десяток телефонних команд пішло в усі структурні підрозділи не лише обласного центру, а й Кривого Рогу, Павлограда, Дніпродзержинська, Марганця, Нікополя, бо втрата часу означала — втрату людських життів. Донецькі та запорізькі гірничорятувальні фахівці теж прибули до Дніпропетровська.

Ви б бачили, з якою вірою спостерігали за кожним рухом МНСників люди, що стояли навколо зруйнованого будинку. Люди чекали й вірили. Кожне врятоване життя — і дворічної дівчинки, що чекала на підвіконні, і літнього чоловіка, врятованого з-під завалів, і багатьох інших — це результат їхньої професійності, сміливості й витримки.

Треба ж так статися, що напередодні лиха, у п’ятницю, довелося бути на зборах працівників обласного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій. З почутого там багато що задовольняло в забезпеченості підрозділів обладнанням, але були й проблеми, що роками не розв’язуються. Саме тому сесія облради затвердила регіональну програму запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на період до 2010 року, на виконання заходів якої з обласного бюджету тільки в 2007 році вже було придбано засобів сучасної аварійно-рятувальної техніки, обладнання, пристроїв та спорядження для порятунку людей у надзвичайних ситуаціях на 700 тис. грн. Йшлося й про додаткове фінансування в обсязі 1 млн. 800 тис. грн. до кінця поточного року. Хто ж знав, що так швидко знадобляться вміння і сміливість рятувальників.

— Якими були ваші перші дії?

— Разом з керівництвом міста, управлінь МВС, прокуратури та МЧС ми взяли на себе координацію рятувальних робіт. Завдяки злагодженій оперативній роботі всіх гілок влади вдалося терміново організувати роботу, залучити фахівців-медиків, психологів, юристів, слідчих прокуратури, господарників-харчовиків, підприємців. Часу для роздумів не було. Так само оперативно вирішувалися питання надання постраждалим тимчасового житла у готелях міста. Та й люди не стояли осторонь, мешканці прилеглих будинків несли теплий одяг, каву, бутерброди, ліки, пропонували перебути в їхніх помешканнях. Добродійність зігріває душі. Ми дуже вдячні Президенту України Віктору Ющенку, Прем’єр-міністру України Віктору Януковичу за моментальну реакцію на цю біду, за створення урядової комісії з ліквідації наслідків вибуху на чолі з рішучим Андрієм Клюєвим. У ній відповідально працювали міністри Нестор Шуфрич, Юрій Бойко, Володимир Яцуба, Олександр Попов, голова комітету «Держгірпромнагляду» Сергій Сторчак над ефективним розгортанням рятувальних робіт та своєчасним фінансуванням із держбюджету.

— Юріє Григоровичу, країна знає досить достатньо, навіть подробиці про хід боротьби та подолання наслідків трагедії з повідомлень українських ЗМІ, що залишилося за кадром?

— Варто подякувати журналістам, які справді надавали потрібну суспільству інформацію, об’єктивну, різнопланову, часом «гарячу» із надто суб’єктивними оцінками, відверто критичну й ми розуміли, що так і повинно бути. Будь-яке лихо завжди має полярні погляди на нього. Люди, котрі пережили страшну трагедію, не критикували владу й уряд (хоча це було б зрозумілим), а дякували усім, хто всі ці дні ділив з ними їхнє горе. Я хочу наголосити: це лихо об’єднало усі політичні сили, і жоден з тих, хто допомагав технікою, одягом, грошима, фахівцями, не спекулював на кольорі своєї партії. У цей момент ми були просто людьми, які вміють співчувати, ділити чужий біль, допомагати, скажімо, міські аптеки безкоштовно надали необхідні ліки.

Наприклад, до школи №76, де знаходився штаб з ліквідації наслідків трагедії, з усього міста привозили одяг, предмети гігієни у кількості, що у сотні разів перевищувала необхідну, чималі суми коштів, які пожертвували громадяни. Свою безплатну допомогу запропонували психологи, юристи, нотаріуси, навіть, ріелтери. Враховуючи, що люди покинули свої домівки без документів, у шкільних класах було організовано приймальні Жовтневого паспортного стола, Пенсійного фонду, податкової та соціальної служб, міського бюро технічної інвентаризації та інші.

Щодня ми зустрічалися з ініціативними групами мешканців із кожного під’їзду. З ними разом приймали невідкладні рішення, відповідали на гострі проблемні запитання, вирішували першочергові та невідкладні завдання...

— А все ж таки, що залишилося за кадром тих жахливих подій?

— А що залишалося за кадром? Так, ми тоді не почули ніяких дієвих пропозицій від ВАТ «Дніпрогаз» та їхніх власників. За два дні до початку опалювального сезону стається таке лихо, а нам доповідало попереднє керівництво цієї структури, що вони нібито все зробили для недопущення подібних аварій. І конкретно ні словом про те, звідки могла взятися оця «газова» бомба і як вона спрацювала в житловому будинку? Пізніше з’ясується у матеріалах слідства облпрокуратури, спантеличені мешканці телефонували до міської газової служби, скаржились на незрозумілу їм поведінку газових плит у своїх квартирах. Під час включення газового пальника ті «фонтанували» вогнем. Непокоїла й насичена «присутність» запаху газу в будинку. Але швидкої реакції на телефонні звернення громадян, на жаль, міські газовики не проявили. Була одна рекомендація, відчиніть кватирки й провітрюйте.

Отже, на сьогодні головна версія біди — некероване збільшення в газовій магістралі тиску. Виходить, що останніми роками ми «забули», що повинна існувати чітка система навчання користувачів газом, обов’язкова для виконання система контролю, безпеки та суворого нагляду за дотриманням цих вимог, яка б унеможливлювала будь-які випадки. Справді, як могло статися, що газові мережі низького тиску, котрими живиться вся комунальна сфера, не відреагували на супертиск і не відключили системою захисту той бо ж зруйнований будинок на вулиці Мандриківській, 127? То був перший гіркий урок.

Наступне. Передача державою таких важливих структур, як «Дніпрогаз», в управління до приватних рук є кроком необачним, якщо говорити чесно. За відсутності правових засад для обов’язкового чіткого та системного обслуговування газовими службами газорозподільних пунктів, якими можуть бути наслідки. Бо ж газопроводи всіх рівнів (вони були та є державною власністю), а будь-яка приватна структура, що береться їх експлуатувати, не здатна створити адекватну десятиріччями вивіреній системі безпеки користувачів газом і не квапитиметься вкладати кошти у розвиток її. Вона лише економитиме на технологічному забезпеченні та обслуговуванні газових систем. З’ясувалося, що й досі відсутні договірні умови між суб’єктами господарювання.

А якщо відбулася передача в приватне управління будь-яких вибухонебезпечних об’єктів, то існують та діють інші закони України, що передбачають обов’язкове страхування відповідальності користувача такими об’єктами. Мова тут не тільки і не стільки про компенсацію збитків постраждалим, а, головним чином, про систему контролю фахового, обов’язково незалежного страховою компанією. Вона не допустить будь-яких порушень, так як вона відповідає власними коштами за недбалість застрахованої особи. Це теж не було зроблено. І за цю бездіяльність винним належить відповідати.

І ще одне. Ми стали свідками вражаючої відчайдушності, мужності (це не патетика) наших рятувальників у ті трагічні години. Дійсно, трагедії вчать, але кривавими уроками.

— Пане голово, українці щедрі не тільки в радості, але й у біді. Ваша оцінка людської підтримки потерпілих і стану справ із виплатами за втрачені квартири та майно?

— Ми, безумовно, зверталися до підприємств, організацій, установ і всіх жителів області підтримати постраждалих та жертв трагедії, але, мабуть, цього можна було й не робити. На терміново відкриті рахунки в Ощадбанку та у обласному казначействі гроші почали надходити вже у день лиха. Свої одно- та дводенні заробітки постраждалим від вибуху газу перераховували підприємства і установи Дніпропетровщини, обласні й міські ради, громадські організації. Скажімо, обласна прокуратура переказала одноденний заробіток —

54 тис. 500 грн. Уряд країни виділив 94 млн. грн.

З постраждалими, повторюсь, була вся Україна. Десять мільйонів гривень виділив фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Таку само суму переказав і благодійний фонд Віктора Пінчука. Дніпропетровська організація БЮТ — 3,5 млн. грн. ТОВ «Газекс менеджмент» передав сім’ям, які втратили своїх близьких, по 500 тис. грн. за кожного померлого. Крім того, газівники за підписаною угодою забезпечують Дніпропетровську обласну клінічну лікарню ім. Мечникова, яка першою прийняла поранених з місця катастрофи, обладнанням на п’ять мільйонів гривень для надання екстреної і невідкладної допомоги постраждалим на території цієї області під час аварій, ДТП чи інших трагічних випадків. Ще один мільйон гривень — перераховано на закупівлю нового обладнання для кухні та їдалень, ремонту приміщень тощо для середньої школи №76, де розміщувався громадський штаб ліквідації трагедії. Сесії міської та обласної рад своїми рішеннями скасували податки на кошти, що їх одержували потерпілі від держави та благодійних фондів.

Станом на п’яте листопада постраждалі отримали на свої особисті рахунки понад 162 млн. 690 тис. грн. По втраті майна, за рахунок коштів, виділених державою, виплачено компенсації власникам 119 квартир зруйнованого будинку №127 та приватного будинку №98 по вул. Мандриківській на загальну суму 3 млн. 511 тис. 366 грн. Найближчим часом буде розподілено ще понад 1,6 млн. грн. Добровільно відмовилися від майнового відшкодування мешканці 32 квартир першого та другого під’їздів. А власники квартир 64, 70, 117 та 160 ще не надавали заявок на відшкодування, бо знаходяться за межами України.

Хочеться особливо зазначити, що на рахунку управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпропетровської міськради всі благодійні внески, що надходили майже зі всіх регіонів України, акумульовано на суму 11 млн. 830 тис. 21. грн. З них — направлено на цільову матеріальну допомогу 16 постраждалим — 66 тис. 902 грн. 16 коп.; для постраждалих, а таких сім, котрі мають явні ознаки інвалідності, — 916 тис. 300 грн.; ще семи постраждалим, котрі проходять курс лікування в медичних закладах — 229 тис.; мешканцям 160 квартир зруйнованого будинку та житлових будинків приватного сектору №№96, 98, 98-А у рівних частках розподілено суму — 5,221 млн. грн.; на погашення матеріальних збитків від втрати майна, на ремонти осель мешканцям приватного сектору — 540 тис. грн. Решта суми залишилася в резерві, який у подальшому буде розподілений потерпілим.

— Дякую вам, Юрію Григоровичу, за розмову і бажаю, щоб таких сумних тем для інтерв’ю більше не траплялося.

— Я щиро у це вірю. А ще я хочу, користуючись нагодою, подякувати всім громадянам України, котрі не залишилися осторонь трагедії, що сталася на Дніпропетровщині, і людям, котрі протягом трьох тижнів були поруч з мешканцями зруйнованого будинку. Працівникам усіх обласних і міських структур, які допомагали їм відновлювати втрачені документи та оформлювати нові. Вчителям середньої школи №76, які допомагали організовувати роботу штабу. Медикам, які своїм професіоналізмом повернули до життя поранених внаслідок вибуху газу. Рятувальникам, котрі, ризикуючи власним життям, розбирали завали, даючи надію рідним на врятування тих, хто знаходився під уламками. І, безумовно, жителям будинку, які проявили витримку і розуміння ситуації.

Президент України Віктор Ющенко своїм указом нагородив 15 представників Дніпропетровщини вищими державними нагородами. Одного з них — Олександра Васькевича — посмертно, який ціною власного життя вберіг людей від ще більшої катастрофи. Жителі Дніпропетровщини звертаються і до мене особисто щодо клопотання обласної ради про відзначення державними нагородами міністра з питань надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича та міністра з регіонального розвитку та будівництва Володимира Яцубу, які з першого дня забезпечували оперативні роботи на місці катастрофи. Таке звернення подано до глави держави. Організаторська самовідданість і мужність у прийнятті відповідальних рішень заслуговують на державні відзнаки, бо також є складовими трудового подвигу цих урядовців.

Розмовляв Михайло СКОРИК.

Дніпропетровськ.

Фото прес-служби облради.