Суддя — не двірник

Але суддя — не двірник з обмеженим і примітивним вжик-вжик-вжик. За бажання правознавець завжди знайде привід, так би мовити, змінити колір статті або пункту закону й тим самим відволіктися від сірих буднів. Суддівським «ноу-хау» немає ліку.

Василь Онопенко, Голова Верховного Суду України, казав: «Не хочу й не буду виправдовувати або покривати суддів, які допускають аморальну й протиправну поведінку. Такі факти є, й вони, на жаль, непоодинокі...».

Про подібне розповів «Голосу України» Святослав Пограничний. Вислухаємо київського бізнесмена й почекаємо коментарів з контролюючих органів правосуддя.

— ТОВ «Фірма «Атріо», яку я очолюю, володіє автозаправною станцією на Подолі. Ми взяли її, непривабливу, багато років тому в оренду. В 2003-му Київміськрада затвердила проект відведення земельної ділянки для реконструкції, обслуговування й експлуатації АЗС і передала її нашому ТОВ в оренду на рік. А 2004-го ми викупили цю землю, про що підписано відповідний договір з Київською міськрадою, після чого нам видали державний акт на право власності на земельну ділянку.

Незадовго до реконструкції АЗС, яку ми провели в передбачений термін відповідно до правил і норм, що підтверджено дюжиною експертиз, дозволів і актів, біля нас, як у пісні, «поселился замечательный сосед» — таке собі ТОВ «Ч...».

Фірма планувала й планує побудувати поблизу вогненебезпечного об’єкта — АЗС «Атріо» — комплекс обслуговування населення з готелем, рестораном, офісом та іншими закладами для веселощів і відпочинку.

Не нам судити, як виділяли землю під забудову поруч із давно працюючою АЗС. Проблема уже в іншому.

За всіма будівельними нормами, санітарними правилами від автозаправок споруджуваний соціальний об’єкт має знаходитися на відстані не менш як 50 метрів. Хоч як крути, в який кут не біжи від АЗС, але сусідній комплекс розташується ближче як за п’ятдесят метрів.

Розуміючи, що за такого розкладу сусіди не отримають дозвіл на будівництво, вони подали в Господарський суд Києва позов із проханням визнати будівництво нашої АЗС незаконним і зобов’язати «Атріо» звільнити земельну ділянку...

...Навіть розповідаючи про ситуацію кільканадцятий раз, Святослав помітно хвилювався.

— Вважаю, розрубав гордіїв вузол суд, який 7.12.05 р. повністю відмовив у задоволенні позову, — продовжує Пограничний. — Київський апеляційний господарський погодився з вердиктом суду першої інстанції, який визнав законним рішення міськради й управління державного архітектурно-будівельного контролю КМДА відносно «Атріо». Вищий господарський суд також не залишив шансів ТОВ «Ч...».

А до цього, до слова, деякий А. Хмирьов (прізвище змінено. — Авт.) написав заяву в інтересах будівельної компанії. Куди, гадаєте, скаржився Хмирьов? У Кегичівський районний суд Харківської області. Де Крим, а де Рим, питається. Однак райсуд за відсутності представників «Атріо» прийняв рішення на користь «замечательных соседей». При цьому він не врахував черговий вердикт Господарського суду Києва, який скасував п. 27 рішення Київради №116/276 від 28.11.02 р. про відведення ділянки фірмі «Ч...». Її виділено, як з’ясувалося, без проведення державної землевпорядної експертизи.

Не вийшло у двері, не ввійшли, як то кажуть, і у вікно. А так хотілося обіграти киян за допомогою «футболістів» із Кегичівки. Вони, до слова, скасували своє рішення й, мабуть, досі згадують Хмирьова, котрий під’їхав до них на козі. Але спробуйте їх звинуватити в активній участі в рейдерській атаці... Образяться. Хоча й навряд чи переконливо пояснять, як Хмирьов в інтересах столичних будівельників опинився в глибинці Харківщини.

Ну, як тут знову не процитувати авторитетного професіонала Василя Онопенка: «Тим, хто приймає явно упереджені судові рішення, хто свідомо робить із суду засіб для неправомірного захоплення чужої власності, не місце в судовій системі».

— Отож наші неспокійні сусіди пішли з касацією ще вище, — зазначає Святослав Пограничний. — Провадження у справі, зазначте, було відкрито 25.09.06 р., а розглянули її лише 20.09.07. До того ж попереднє слухання не проводилося. Судовий розгляд мала проводити колегія у складі п’яти осіб, про що нас повідомили письмово за кілька місяців до засідання.

І ось 20.09.07 р. ці слуги Феміди зайшли до зали, сторони й адвокати в коридорі чекали на запрошення. Але раптом повз нас проходять до приміщення троє в мантіях, а звідти через кілька хвилин вийшли троє суддів, які раніше входили до складу колегії у цій справі. Виявляється, «коней» на переправі міняють?

Нас нарешті запросили. Мені дали слово. Завершивши виступ, я попросив колегію вислухати адвоката «Атріо». Вона прохання не задовольнила, оголосивши перерву. Після неї зачитали постанову іменем України.

Представники «Атріо» зойкнули: позов ТОВ «Ч...» задоволено. У новому вердикті дозвіл, виданий «Атріо» управлінням державного архітектурного контролю КМДА на виконання робіт, визнано недійсним...

...Є від чого зойкнути, враховуючи рішення трьох судових інстанцій на користь власників АЗС.